Вітаю вас, любі букнетівці! ❤️

МОЛЮСКИ уже у ваших книжечках, тож... насолоджуйтесь:

Пташки, квітки і Маніні пиріжки, що більше схожі на літаки, виліплені й готуються до завантаження в пекельну ратеку. Оля щойно вхопила відро зі шваброю і чкурнула наверх підлоги мити.

А ми з Манею знову сумуємо… бо нас ніхто не просить допомогти.

Зітхаємо обоє водночас.

— В дідька! — мама хапається за вухо. Отже, впеклася.

— Мамо, давай допоможу! — зіскакую з дивану, бо щось вона сьогодні зовсім не така, як завжди. Її, напевне, вивів той віслюк своєю появою. Та й я все ще почуваюся винним за той зламаний ключ у дверях, хоч мене й ніхто не звинувачував.

— Мишко, буде добре, якщо ти допоможеш Олі. А з духовою шафою я впораюся сама, — дратується.

Сьогодні всі дратуються… навіть Гав із Вуфом, справжні імена яких, виявляється, Жек та Біс. Ото вже псів назвали…

Опускаю голову й іду до Олі. Допомагати.

Але оте «принеси-подай» найбільше втомлює! Краще б конкретну роботу дали. Наприклад: сад поприбирати, газон скосити чи тих телят чотирилапих вигуляти — у них он пролежні скоро будуть від того, що вони у своїх вольєрах лежать і хекають!

Але й сестра нас із Манькою відправляє мух пасти…

Словом: ми з Манькою знову біля басейну.

Але в Мані першої народжується геніальна ідея:

— Михасе, а давай…

Давай! ...

"ВЕСІЛЛЯ В МІЛЬЯРДЕРА"

Обіймаю кожного і кожну! 

Мирного неба! ❤️