Знаєте, я не завжди любила дарк-романтику і книги про середньовіччя

Більше того — ще деякий час тому я навіть не думала, що колись сама захочу писати про темне кохання, старовинні замки, середньовіччя, прокляття, небезпечних чоловіків і почуття, від яких іноді стає моторошно.

А потім щось змінилося.

Я почала читати такі історії й помічати, що вони чомусь залишаються зі мною набагато довше за інші.

Не знаю, чи було у вас таке, коли відкриваєш книгу — і вже через кілька сторінок ніби перестаєш чути сучасний світ навколо?

Немає телефонів.

Немає поспіху.

Немає цього постійного «треба».

Є лише старий замок, свічки, холодний камінь під ногами, шурхіт сукні десь у темному коридорі, кінь, що чекає біля воріт, і люди, які кохають так, ніби від цього залежить їхнє життя.

І я раптом зрозуміла, що саме це мене й притягує.

Можливо, це спосіб хоча б на кілька годин втекти від сучасності.

Можливо, мене зачаровує сама естетика минулого — похмурі замки, старовинні маєтки, бали при свічках, таємниці родів, заборонені почуття й атмосфера, в якій навіть звичайний погляд може приховувати цілу історію.

А можливо…

мені просто близька ця темрява.

Коли я пишу такі історії, у мене іноді виникає дивне відчуття, ніби я не вигадую інший світ, а повертаюся в нього.

Наче на якийсь час проживаю чуже життя.

Іншу епоху.

Іншу долю.

Можу годинами уявляти старий замок десь посеред лісу, коридори, освітлені свічками, героїв, які приховують свої справжні почуття, і любов, яка зовсім не схожа на ту, яку ми звикли бачити в красивих романтичних історіях.

Можливо, саме тому я й залишилася в цьому жанрі.

Бо в темних історіях мене приваблює не сама темрява.

Мене цікавить людина всередині неї.

Чому вона стала такою?

Чого вона боїться?

Що готова втратити заради кохання?

І чи може людина, яку всі вважають чудовиськом, насправді мати більше почуттів, ніж той, кого всі називають героєм?

Напевно, у кожної книги є свої читачі.

Комусь потрібні легкі романтичні історії, після яких на душі тепло.

Комусь — детективи, де до останньої сторінки намагаєшся розгадати таємницю.

А комусь хочеться саме темряви.

Тієї, в якій є заборонене кохання, небезпека, одержимість, магія, прокляття, середньовічні замки й персонажі, яких неможливо однозначно назвати добрими чи поганими.

І мені тепер цікаво:

А ви любите дарк-романтику та темне фентезі?

Якщо так — що саме вас у них приваблює?

Небезпечні й неоднозначні герої?

Заборонене кохання?

Готична атмосфера?

Середньовіччя?

Темна магія та прокляття?

Чи, можливо, вам теж подобається це дивне відчуття, коли відкриваєш книгу — і на кілька годин ніби опиняєшся зовсім в іншому житті?

Мені дуже цікаво почитати ваші відповіді.