— Ну нарешті, - Марк підводиться, тон його голосу миттю стає дратівливим та холодним. - Довго ця дівка ламалась. Гарну має інтуїцію.

Спочатку здалось, що він говорить до мене, але він більше не дивиться на нас. В очах починає все пливти, але я помічаю поруч з ним хлопчину, який приносив напої. 

Доводиться прикласти багато зусиль, щоб повернути голову. І з острахом я розумію, що Міла теж сидить нерухомо, відкинувши на спинку голову, а очі її прикриті.

— І що тепер? - крізь стукіт у вухах чую голос хлопчини. - Погане місце ти обрав. Як їх тепер звідси забрати? 

— Замовкни, - гарчить Марк. - Вони збирались злиняти. А клієнт чекає саме цю. Вона йому сподобалась. Я вже й завдаток взяв, не міг її впустити. Піднімай її і веди нагору, знаєш куди, остання кімната. А я повернусь зараз за її подругою, як тільки підготую місце. Вона мені сподобалась, - сміється. - Сам не проти розважитись з нею. 

— Я не справлюсь сам. Вона заважка, - скаржиться його поплічник.

— Чорт, вона ще й вирубилась, - голос Марка лунає занадто близько. Очима рухати важко, але я виловлюю його обличчя в декількох сантиметрів від мого. - Давай спочатку її подружку заведемо. Вона хоч йти ще може, - відчуваю, як він хапає мене під пахви і у ніздрі знову б'є різкий неприємний запах алкоголю. - А ця хай полежить, я за нею повернуся.  

Ноги майже не слухаються, та це не проблема, з обох сторін мене тримають під руки і ведуть кудись уперед. Намагаюсь крикнути, вичавити бодай звук із занімілого горла, та виходить лише тише хникання. Ноги підкошуються та переплітаються, поки мене тягнуть до сходів.

— Перебрала, - сміється Марк, коли повз проходить декілька дівчат і косяться на нас.

Вони регочуть з його слів і прямують далі, а я прикладаю усі сили, щоб вирватись з чоловічих рук. На жаль, моя боротьба лише всередині, а ззовні моє тіло м'яке та піддатливе. 

— О Андре, де тебе носить? - запихканий голос Марка змушує мою свідомість знову активуватись. - Допоможи Еду, а я повернусь за другою.

З одного боку мене відпускають, але відразу підхоплюють інші руки, більш обережно та лагідно. 

Ледве сфокусовую погляд на знайомому обличчі. Він веде мене мовчки, зосереджено дивиться вперед, наче ми не знайомі. Наче я для нього якась річ.

Як же ж сильно я шкодую зараз, що не послухала мажорів, які попереджали мене триматись від нового друга якнайдалі. Ось чим він займається. Ось звідки у нього стільки грошей, щоб розкішно жити. 

А я боялась Рада та Мира. Дурепа. А справжній диявол схований за невинним образом відмінника. 

https://booknet.ua/reader/pd-zahistom-mazhorv-b457408?c=5083885&p=1