Любчики! Переписала сьогоднішній розділ Кицюні , бо виходила тавтологія. Замість пояснення того, чому Макс ганяє Лютого, вставила розмову з Лішим.
Хто вже читав розділ — можете просто глянути тут цей фрагмент, щоб не перечитувати все заново?
Зранку доповіли, що Лютий клюнув і погодився на зустріч на складі.
На це діло я взяв у Лішого кількох хлопців. Ще вчора, одразу після того як розібрався з тими вилупками, які перестріли Аду, і віддав їх Красунчику на обробку, зателефонував Льоші.
— Брате, здоров, — відгукнувся той після першого ж гудка.
— Здоров. Є хвилина? — запитав я.
— Для тебе завжди знайдеться. Що в тебе?
— Двіж намічається. Підкинеш кілька орлів?
— Тю-ю... Без питань, — хмикнув він. — Якраз кілька нудьгують без діла.
— З мене могарич... і шоколадний торт, — посміхнувся я, знаючи його слабке місце.
— А-а-а... заходиш з козирів, — тихо засміявся Ліший у слухавку. — Про таке я не забуду, обов'язково розрахуєшся. Давай на зв'язку.
Він хлопець тямущий і зібрав біля себе групку з колишніх спецпризначенців. Саме такі мені й були потрібні: ті, хто діє швидко, жорстко й тихо.
Зазирайте в мій Telegram та підписуйтесь на мій канал, бо там про все будете дізнаватися першими❤️
