Любчики! Переписала сьогоднішній розділ Кицюні , бо виходила тавтологія. Замість пояснення того, чому Макс ганяє Лютого, вставила розмову з Лішим.

Хто вже читав розділ — можете просто глянути тут цей фрагмент, щоб не перечитувати все заново?

​Зранку доповіли, що Лютий клюнув і погодився на зустріч на складі.

​На це діло я взяв у Лішого кількох хлопців. Ще вчора, одразу після того як розібрався з тими вилупками, які перестріли Аду, і віддав їх Красунчику на обробку, зателефонував Льоші.

​— Брате, здоров, — відгукнувся той після першого ж гудка.

​— Здоров. Є хвилина? — запитав я.

​— Для тебе завжди знайдеться. Що в тебе?

​— Двіж намічається. Підкинеш кілька орлів?

​— Тю-ю... Без питань, — хмикнув він. — Якраз кілька нудьгують без діла.

​— З мене могарич... і шоколадний торт, — посміхнувся я, знаючи його слабке місце.

​— А-а-а... заходиш з козирів, — тихо засміявся Ліший у слухавку. — Про таке я не забуду, обов'язково розрахуєшся. Давай на зв'язку.

​Він хлопець тямущий і зібрав біля себе групку з колишніх спецпризначенців. Саме такі мені й були потрібні: ті, хто діє швидко, жорстко й тихо.

Зазирайте в мій Telegram та підписуйтесь на мій канал, бо там про все будете дізнаватися першими❤️