Вітаю, друзі!

Два нові розділи уже на сайті, тож принесла вам багацько візуалів!

За традицією: статичні колажі подаю нижче, анімовані уже у моїх reels

– Сідай в машину, – крізь зуби процідив Тайлер.

– Не вказуй мені.

– Сідай, бляха в машину, Вів, або я тебе туди заштовхаю.

– Не збираюся я…

– Дістала!

Він підхопив її, перекинувши через плече і потягнув до авто.

– Пусти мене! – стукала вона його у спину.

Тайлер ігнорував. Не передати словами який він зараз був сердитий.

Прямо біля самої машини він поставив її на ноги.

– Якого дідька! – штовхаючи його в груди рявкнула вона. – Не смій, бляха хапати мене своїми граблями, вкурив?!

Вона знову штовхнула його в груди, плечі Тайлера смикнулись. Він інстинктивно перехопив її зап’ястки, потягнувши на себе. Їх груди зіткнулися, розгніваний погляд втупився у неї. 

– І що далі? – звела брову вона, ігноруючи поколювання в животі. – Вдариш мене? 

Тай кліпнув.

– Що?

– Вимикай альфу, маєш жалюгідний вигляд, – вона крутнула зап’ястками, вириваючись з його хвату і сіла у авто.

Тайлер з силою гупнув дверима і пішов до місця водія, відчуваючи як від гніву все всередині аж клекоче.

Вівіка різко опустилась, вибираючись із хвату і завдала серію коротких ударів по корпусу, а тоді підняла коліно вдаривши його у живіт.

– Як легко відвести твою увагу!

Тайлер відштовхнув її долонею трохи вище грудей. Хоч їх удари були у пів сили і не завдавали болю, дихання Вів від того руху трохи збилося.

– Що таке? Забула як дихати?

– Сказав заядлий курець. Хропеш, як буйвол за шлюбних ігор, – вони рухались колами довкола одне одного. Вів трохи зігнула ноги у колінах, нагадуючи дику кішку перед стрибком.

– А все у тебе про це!

– Та, ні, ти сам на акцентуєш увагу на конкретних моментах моїх слів, – знизала плечима вона.

Тай скоротив відстань між ними, завдавши удару, Вів відхилилась, пірнувши йому під руку, знову вдаривши корпус з обох боків. Коли хлопець спробував відштовхнути її, вона опустилась вниз, перехопивши його щиколотку і повалила на підлогу. Тайлер хутко згрупувався і, підхопивши дівчину, перекинув на підлогу, навалившись згори.

Вівіка задихнулась, втупившись у його очі.

– Ну? – спитав він, засапавшись. – Заспокоїлась?

Переможний погляд зелених очей кортіло стерти. Вона ненавиділа програвати. Дівчина підняла коліно і повільно вперла йому у пах. Тай напружився.

– Не бʼю, бо сподіваюсь, що колись стану хрещеною твоїм дітлахам, – понизила голос вона.

Тайлер закотив очі.

– Я певен будь-яка церква спалахне, щойно ти до неї увійдеш.

Вони уважно дивились одне на одного, повільно переводячи погляд з одного ока на інше. Кінчики їх носів майже торкалися. Вів не могла пояснити, чого її це дратує і цікавить водночас. Тіло проймало гаряче поколювання, що не насторожувало, не викликало бажання тікати як від небезпеки, а радше спокушало здатися йому і подивитись, що буде.

Вона повільно опустила коліно, дозволяючи Таю підвестись.

Хлопець переніс вагу власного тіла на руки, коли Вів різко розвела ноги, через що Тай втратив рівновагу, втрапивши у пастку цілком собі буквально.

Його таз вдарився об її, від такої близькості все його тіло здригнулось, неначе від електричного розряду, дихання прискорилось. Вів зблиснула хижим поглядом, а тоді схрестила гомілки довкола його стегон і одним швидким перкочуванням перевернула їх обох, опиняючись зверху.

Зміна пози, ще й на таку, вплинула на Тайлера значно гірше за попередню, гаряче напружене збудження важкою хвилею придавило тіло. Він стиснув щелепи, не зводячи з Вівіки очей.

– Казала ж тобі: я згори.

Дівчина хмикнула і підвелася, лишаючи хлопця на підлозі.

Тай видихнув, притиснувши долоні до очей. Низ живота пульсував, хлопець відчув полегшення, що дівчина не помітила у що переросли такі тісні тренування.

Тайлер всміхнувся, зустрівшись очима з Вівікою. Її погляд теж змінився і вона мовчки спостерігала за тим, як хлопець переводить очі з її губ, до її шиї. Він і сам не розумів, що робить. Чи то алкоголь міцно вдарив його, чи присутність Вівіки, але наступне, що він пам‘ятав, це як його губи торкнулись її шиї, опустившись до ключиць і плечей. Її шкіра пахла цитрусовим молочком і парфумами, вона була пружною і гарячою. Його губи кололо від такої близькості, він хотів притиснути Вівіку до себе і відчути всім своїм тілом.

Він продовжував осипати легкими цілунками її шию і плечі і відчув, як Вівіка збуджено зітхнула, але не зрушила з місця, завмерши, немов статуя.

Вівіка похитала головою, окинувши його поглядом. Тай піймав себе на думці, що клятий погляд трикутником, що зазвичай практикувала подруга так дратував його, бо кожен раз працював безвідмовно. 

Дівчина рушила вбік, ніби завершуючи цю дурну розмову. І саме в цей момент, відчувши шалене і нестримне бажання, якому більше не міг опиратися, Тайлер видихнув:

– До біса.

– Що? – розвернулась вона, нахмурившись.

– До біса все, – повторив Тайлер.

 Він поклав руку на її потилицю і наблизив до себе, впиваючись своїми губами у її. Щойно їх вуста зіткнулися, Тай полегшено видихнув, тихо застогнавши. Неможливо було описати те відчуття, що сповнювало його тієї миті. Скільки разів він уявляв цей момент, скільки разів бачив його у снах і власних бажаннях. Він стиснув руками її талію. Вівіка різко вдихнула, провела нігтями по його шиї і закинула руки йому на плечі, притягуючи ближче. 

Змінивши образ на чорне пальто, темну перуку і елегантні сонцезахисні окуляри, Вівіка рушила на зустріч з інформатором. Підбори глухо стукотіли по ковраліну, простір сповнювався дорогим миючим засобом. Готель був старим, та про нього дбали. 

Вона спинилась біля потрібної кімнати і постукала. Двері повільно скрипнули, відчинившись. З-за щілини, яку переперізував золотистий дверний ланцюжок, визирав невисокий чоловік у окулярах із чорною оправою.

– Ви – вона?

– Так, це мій займенник. Пустите, чи будемо далі обговорювати гендери?

– Припини, – шипів у навушник Тайлер.

– О, так-так. Проходьте, будь ласка.

Він на мить зачинив двері, знімаючи ланцюжок і пустив її у номер.

– Дозвольте Ваше пальто, будь ласка. На вході прохолодно, та у кімнаті клімат-контроль, там досить спекотно. Не хочу, щоб Ви відчували незручності.

– Такий галантний, що аж верне, – протягнув Тай.

Вів зітхнула, знімаючи пальто і передала його господарю номера.

– Проходьте, будь ласка. Чаю, може кави?

– Ні. Дякую.

Вона рушила вперед. Типовий недорогий номер. Пастельні кольори, кілька картин, що нагадували дитячу мазню у срібних рамках. Нічого визначного. Дівчина сіла у крісло, окинувши інформатора чіпким поглядом.

– То, що скажеш про того Келла?

– Простачок, – хмикнула Вів. – Та може згодитись.

– Довіримось?

– Хіба у нас є вибір?

Попереду довга дорога назад, їм доведеться ще чимало обговорити та підготуватися. До того ж час, даний Малроузом спливав. Дівчина досі не знала, як діяти. Рука Тайлера накрила її.

Вона зустріла його погляд, що неначе промовляв відповідь:

“Разом”.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Вітаю всіх із Днем Незалежності! Бажаю Всім нам свободи, миру та можливостей, а всім, хто зараз боронить нашу країну сил, наснаги, та умов для того аби вигнати з нашої землі нелюдей.

Будьте у безпеці, здорові, щасливі та ВІЛЬНІ!✨

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️