Знижка на книгу "Наречена для мажора"

- Неочікувана зустріч, - його обличчя сяє від радості, а очі пронизують наскрізь.

- Сподівався когось іншого побачити? - ніяковію. 

Відразу згадується наш палкий поцілунок і я червонію.

- Взагалі то я до брата, хотів з ним поговорити, - спирається на прилавок і нахиляється до мене ближче. - Але спілкування з тобою мені більш приємне. Даринко, нарешті я тебе можу розгледіти при денному світлі.

Він так уважно розглядає моє обличчя, що стає незручно. Переминаюсь з ноги на ногу, опускаю додолу очі.

- А ти впевнений, що не обізнався? - намагаюсь його збити з пантелику. - Я можу бути не Даринкою.

- Твої губи я впізнаю будь-де, - промовляє пафосно, але по тілу все одно пробігають мурашки. - Насправді я здогадувався, що ти тут працюєш. Стас сказав, що Настя взяла подругу в кондитерську і я дуже сильно надіявся, що це саме ти.

- І нащо ти хотів мене бачити? - я теж спираюсь на прилавок і тепер наші обличчя небезпечно близько.

Вдихаю аромат його парфумів і згадую мить в альтанці. Тоді мені з ним було приємно, аж занадто. Соромно за свої думки, але продовжую згадувати і дивитись в сірі очі. 

- Щоб запросити на каву, - легко відповідає.

Так просто. Невже я йому справді сподобалась? Було б занадто добре для правди. 

- Вибач, але я на роботі, - навіть не знаю, нащо відмовляю, адже хочеться з ним поспілкуватись.

- Тоді я почекаю, коли ти звільнишся. Замовлю десертик, посиджу за столиком, - він впевнено киває позаду себе на пусті столики. 

- А хіба тобі не потрібно зі Стасом поговорити? - мружусь на нього. 

- Брат почекає. Там нічого серйозного. А може він і не знадобиться, може ти мені допоможеш. 

Навіть не уявляю, в чому я можу бути корисна. Вже збираюсь запитати, але бачу, як Ігор переводить погляд за мою спину. Його обличчя серйознішає і вся легкість пропадає. 

- Привіт Ігор. Не сподівалась, що ти до нас завітаєш. Давно ти до нас не заходив.

Поруч зі мною з'являється Настя і мило йому посміхається. А ось чоловіку взагалі не весело. Він якось дивно на неї дивиться і лише тепер я згадую, що він закоханий у мою подругу. Напевно йому зараз важко бути з нею поруч. 

Чомусь почуваюсь зайвою і хочеться відійти. Та на подив для мене Ігор раптом торкається моєї руки і стискає пальці.

- Ось, запрошую твою подругу на каву, а вона прикривається роботою, - чоловік намагається говорити весело, але я бачу, що він напружений.

- То ви вже познайомились. Як чудово, - посміхається Настя і моргає до мене. 

- Ще на весіллі, - уточнює Ігор. - Чому не сказала, що маєш таких красивих подруг?

Настя трохи ніяковіє, але відразу розтягує губи в посмішці. Вона кидає швидкий погляд на наші руки і штовхає легенько мене в плече.

- Даринко, не вигадуй, ти в мене не ув'язнена, - вона відсовує мене в сторону, хоче випхати за прилавок. - Ідіть з Ігорем погуляйте, поспілкуйтесь, а я тебе заміню. Скоро все одно зачинятись, клієнтів нема.

- Я так не можу, - починаю протестувати, але Настя вже зайняла моє місце.

- Можеш. На особисте життя треба теж час приділяти, - і вона знову моргає. - І якщо додому прийдеш пізно, то попередиш мене. 

Мені нічого не залишається, як підійти до задоволеного Ігоря. Ми виходимо з кондитерської і повільним кроком йдемо по тротуару. На дворі спекотно, літо набирає обертів. 

- Ти живеш у Насті і Стаса? - цікавиться Ігор.

- Поки що, - знизую плечима. - Настя наполягає залишатись і влаштовувати своє життя тут, та я ще думаю. Взяти і переїхати у невідоме місто не так вже й просто. 

- Я теж за те, щоб ти залишилась, - занадто радісно промовляє Ігор.

- А тобі що до того? - підозріло запитую. - Невже хочеш продовжити наше спілкування? 

Великих надій на товариство Ігоря я не плекаю, хоча що приховувати, він мені навіть подобається. 

- Хочу, - занадто активно відповідає. - І в мене є для тебе одна незвична пропозиція. І я дуже надіюсь, ти погодишся.

https://booknet.ua/book/narechena-dlya-mazhora-b414938