Додано

23.08.26 11:14:54

Зі святом...

Зі святом з присмаком солі...

Ми живемо під своїм прапором - це успіх! Ми живемо - подвійний успіх!

Ці діти з моєї книги, живуть геть в недалекому майбутньому, де більше немає війни!

Тож нехай такий світ наступить, як найшвидше, бажано без вампірів і перевертнів ;)

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

MargFed

23.08.2026, 23:17:15

❣️❣️❣️

Анастасія Газе

24.08.2026, 05:37:37

MargFed, ❣️❣️❣️

Julia Shperova

23.08.2026, 22:51:58

Миру нам всім! :)

Анастасія Газе

23.08.2026, 22:55:38

Julia Shperova, ☀️

Аліна Чуйко (Hunter)

23.08.2026, 18:46:09

Зі святом прапора)

Анастасія Газе

23.08.2026, 19:22:16

Аліна Чуйко (Hunter), ☀️

Василенко Сергій

23.08.2026, 17:48:42

З наступаючим святом☀️

Анастасія Газе

23.08.2026, 17:49:49

Василенко Сергій, ☀️

Анастасія Газе

166

відслідковують

Інші блоги

Мері Вейв

Як подолати кризу письма?

Дорогі автори, дайте декілька порад: як повернути натхнення в потрібне русло? Моя перша історія вже близька до завершення — залишилось усього 7 частин! А от друга частина, «Крижане полум'я. Протистояння», зараз

Селена Рейні

Цікаві факти про книгу "Коли тане паморозь"

Друзі, У вівторок закінчиться історія «Коли тане паморозь». Ціна на книгу зросте. Тож поспішайте придбати роман дешевше. А сьогодні, оскільки ми наближаємося до фіналу, я хочу поділитися з вами цікавими фактами

Марина Сніжна

Ніякого весілля не буде! Я вас забираю!

– Геть з дороги! – роздратовано кинув принц, дивлячись на мого нареченого. А у мене навіть долоні спітніли від хвилювання. Я так боялася за Роберта, що тіло почало тремтіти. – Що вам потрібно, принце? – процідив

Анна Лященко

Знижка та трохи про книгу в процесі

А я зі знижечкою на ДАЙ НАМ ШАНС Він врятував її з палаючої машини сім років тому, оплатив лікування й зник, не залишивши жодного сліду. Сьогодні Григорій Назаренко — впливовий, холодний та небезпечний чоловік, поруч

Аліна Чуйко (Hunter)

Невже вона…? Оновлення в «літньому дощі»

«Діана сиділа за столом, не знаючи, куди себе подіти. — Тобі не зле? — тихо запитав Олег. Дівчина стривожено звела на нього карі очі, тоді як Олег дивився на її живіт: — Він розповів уже? — Угу... —