Я така хитрунка. Навмисно збрехала чоловіку, що не встигну приїхати додому на нашу річницю, що не було квитків на поїзд, що сестра не хотіла відпускати і благала, ще трохи залишитись. А сама вже вдома, розпакувала валізу, купила святковий торт, одягла сексуальну білизну і чекаю свого коханого, щоб привітати з нашим святом.

Буде йому сюрприз.

Коли вхідні двері відчиняються, я в той час на кухні. Вже накрила стіл: зробила салат, канапок, запекла курку, відкоркувала улюблене вино Андрія. 

Прислухаюсь до шуму у коридорі і посміхаюсь. Нарешті він вдома, зараз буде йому несподіванка. Уявляю його здивоване обличчя, коли зрозуміє, як хитро я його розіграла і наша річниця буде відсвяткована. Схвильовано зітхаю, беру торт і прямую йому на зустріч. 

Та з кухні так і не виходжу, завмираю від шоку, почувши тихий жіночий сміх. Неприємне відчуття засідає в грудях, у вухах голосно гупає, і заважає нормально почути, що ж відбувається у коридорі. 

- Давай, - звучить задоволений голос мого чоловіка. - Я хочу, щоб ми зайнялись цим прямо тут.

- Зачекай, Андрійчику, ти занадто поспішаєш, - грайливо промовляє чужа жінка. - Може спочатку пригостиш мене чимось. Може запропонуєш вина.

- Потім, моя маленька, - між словами чую звуки поцілунків і мене починає нудити. - В мене є дуже смачне вино. Я навіть яєчню тобі зроблю на сніданок. А зараз не брикайся. Я так довго чекав. Ти до останнього не піддавалась. Навмисно мене запалювала все більше. І тепер я ледь стримуюсь.

- Бо все ж таки з Любою ми гарно товаришуємо. Я не хотіла її ображати.

Серце завмирає, а дихати стає неможливо. Руки трусяться, перед очима все пливе. Я ледь стою, щоб не впасти, щосили тримаю той клятий торт. Наче та дурепа, вся наряджена, готова привітати коханого. А він навіть не думає про мене. Привів у наш дім іншу жінку, вирішив з нею розважитись. 

В нашу річницю.

 І здається я впізнала хто це — це Ліля, наша сусідка, і ми з нею дуже гарно спілкуємось. Можна сказати, вона моя подруга.

Цього не може бути. Андрій не може так вчинити. Він же ідеальний чоловік. Турботливий, уважний, кохає мене. Він ніколи не зробить мені боляче. 

Я в це вірила до сьогодні.

А може це розіграш? Може Андрій дізнався, що я повернулась і так хоче наді мною трохи посміятись?

Якщо це так, то розіграш затягнувся. 

Я чую, як вони пересуваються у бік спальні. До нашого найціннішого місця, туди, де ми стільки ночей займались коханням, зізнавались у почуттях, і клялись у вірності. Туди, де не повинно бути жодної жінки, окрім мене.

Здається, це якийсь кошмар.

Неслухняними ногами роблю крок, потім ще один. Клятий торт досі тримаю, чіпляюсь за нього, як за рятівне коло. 

Вони вже у спальні, чую, як валяться на ліжко. Як мій коханий чоловік щось бурмоче їй, а вона заливається сміхом. І цей звук найогидніший, який я колись чула. У повітрі смердить її духами і від цього запаху нудить.

Чому я досі тут? Чому за всім цим спостерігаю? Не знаю. Здається мені подобається мучити себе. Я просто досі не можу повірити, що це реальність і все відбувається насправді.

Я вже стою біля привідкритих дверей, і як той довбаний сталкер, просто слідкую за ними. Слухаю шорохи, зітхання сусідки, збуджене гарчання Андрія, від якого холодок біжить хребтом. І з кожною секундою всередині щось відмирає. Це віра в наші ідеальні стосунки. Це моє віддане кохання розлітається на друзки. Це наш шлюб розчиняється у минулому, бо в майбутньому йому місця нема.

- Тобі не соромно займатись зі мною сексом у власній спальні? - це питання могло звучати з докором, але не від Лілі. Вона просто веселиться. Здається їй подобається, що вона зайняла моє місце, хоча б ненадовго.

Міцно стискаю тарілку з тортом, здається зараз кераміка трісне від натиску моїх пальців. Хочеться увірватись туди і вчепитись їй у патли, але я цього не робитиму. Не буду принижуватись влаштовуючи ревнивий скандал.

- Мене це ще більше збуджує, - впевнена відповідь чоловіка шокує. - Люблю адреналін, подобається ризикувати. Можливість того, що дружина може застукати, приносить величезний кайф.

- А ти збоченець, - сміється Ліля і відразу пищить.

Вони вовтузяться. Що він їй робить, знати не хочу. Мене всю трясе, дихати важко, а перед очима розпливається клятий торт. І навіщо я його досі тримаю? Для кого? 

Розчіпляю застиглі від напруження пальці і торт з глухим чмаканням падає на підлогу. Зминається у незрозумілу масу, як і мій шлюб.

- Що це було? - охає Ліля. - Я наче щось чула.

- Тобі здалось, - муркоче Андрій цілуючи її. Я чітко чую плямкання його губ. Цей звук настільки голосний, що закладає вуха. 

- А може справді Люба повернулась і твій фетиш справдиться.

Вона навіть не уявляє, наскільки близька від правди.

- Вона приїде завтра. Проміняла нашу річницю на сестру, - в голосі чоловіка легке роздратування.

Тихий схлип виривається з мого рота і я відразу прикриваю обличчя долонею. 

Чому я досі тут стою? Навіщо знущаюсь з себе? 

https://booknet.ua/reader/geroi-z-minulogo-b440190?c=4801277&p=1