Вчора я майже дописала один із найцікавіших розділів. Там багато тексту і пояснень, тому розбила його на дві частини. І, аби закрити цей гельштат під назвою "Сповідь", вирішила зробити оновлення  три дні поспіль. 

А потім я трохи відпочину від цих токсичних видуманих людей. Тому наступне оновлення не раніше вівторка-середи. От такий от план) 

І візуал 

І підчищений від спойлерів уривок) 

Келлі торкнулася дужки окулярів, зняла їх з обличчя й запхала в кишеню безрозмірного светра. 

— Так краще, — на губах майнула посмішка, і тільки потім Келлі помітила зблідлу Хейлі за широкою спиною Різа. 

Вона ледь трималася на ногах. Серце шалено калатало в грудях, відлунюючи у скронях. До горла підступила нудота, і Хейлі була змушена вчепитися кінчиками пальців у лікоть Лендона. 

Що це була за вистава? І що це взагалі за бісів період у її житті, який буквально розмазує морально, добиває кожним новим витком подій? 

— Схоже, вашій подрузі недобре, — крижаним тоном зауважила Келлі. 

Їй вистачило одного погляду на Хейлі, аби зрозуміти, хто стоїть перед нею. Аби підкреслити своє презирство, Келлі іронічно підняла брову й викривила губи в подобі посмішки. 

— То принесіть їй водички, а там і поговоримо, — відгукнувся Лендон майже весело і, підхопивши Хейлі під руку, силоміць усадив в одне з плетених крісел. 

Келлі щось нерозбірливо пробурмотіла. Здається, це було: 

— Знову така сама... 

І зникла в будинку, залишивши вхідні двері відчиненими. 

— Вище ніс, крихітко. Є одна хороша новина...

"Крихітко, біжи!"