Влад нарешті розійшовся зі своєю нареченою і тепер не треба вибирати з ким він хоче бути. Тепер є тільки Аліса.❤️

Все-таки вона йому зраджувала, і доволі давно...

— В тебе теж є інша, так? Тому ти так легко все розриваєш?

Я кілька секунд дивився їй в очі. Брехати вже не було жодного сенсу.

— Я розриваю все легко, бо між нами вже нічого немає. Але так, інша є. Ось тільки вона з’явилася нещодавно і виключно через те, що ти почала мене ігнорувати. А ти, як я розумію, вже не перший місяць мене зраджуєш.

Марина опустила погляд.

— Пів року, — тихо відповіла вона.

Я відчув, як усередині щось остаточно обірвалося. Пів року. Не кілька тижнів чи місяців. Не випадкова помилка. Пів року брехні. І єдине, що мені зараз хотілося — дізнатися ще одну важливу річ.

— Це сталося до того, як я зробив тобі пропозицію, чи після?

— Звісно, що після. Ти тоді дуже сильно занурився в роботу. Мені було сумно.

Аліса пила собі з котом, жалілася йому на життя, а тут Влад прийшов. І залишився.❤️

Я сіла просто на підлогу, притулившись спиною до стіни між полицями з глиною, інструментами й напівготовими роботами. Персик одразу вмостився поруч і почав уважно дивитися на мене своїми розумними очима. Я зробила кілька ковтків просто з пляшки і почала жалітися Персику на життя. Розповідала все, що накопилося в душі, що боліло і мучило мене. Персик уважно слухав. Я провела долонею по його пухнастій спинці й важко видихнула.

— Я ніколи нічого не досягну. Я цілковита невдаха.

— І саме тому пиячиш з котом?

Я здригнулася від несподіванки й різко обернулася. У дверях стояв Влад. Кілька секунд я просто дивилася на нього, не розуміючи, звідки він тут узявся.

В Аліси нарешті пройшов майстер-клас. А я нарешті написала цей розділ.☺️ І ви не повірите, але Джеміні мені це зображення з першого разу згенерував))) Не очікувала, що таку складну сцену з такою кількістю людей він так відразу й зробить.

Перші учасники майстер-класу почали приїжджати ще до зазначеного часу, і дуже швидко подвір’я наповнилося дитячими голосами, сміхом та метушнею. Загалом прийшло близько десяти дітей разом із батьками, і я, зустрічаючи кожну родину, намагалася виглядати спокійною та впевненою, хоча всередині страшенно хвилювалася. На щастя, діти виявилися набагато слухнянішими, ніж передбачав Артем, і вже через кілька хвилин після початку майстер-класу я остаточно перестала боятися, що хтось перекине стіл, розіб’є мої роботи або вирішить перевірити витримку Персика, який сидів неподалік і спостерігав за нами.

Читати: "Шалена для архітектора" 

Мої соцмережі: ТікТок та Інстаграм