Мене трусило. Дихати було важко, знов стисло в грудях. Я відчуваю, як на пальцях вже палає темна енергія. Розум вже готовий прийняти смерть, але тіло ні. Воно запустило захист. Темна енергія завжди прокидалася, коли мені загрожувала небезпека. І зараз так.

 Дійсно, я б міг застосувати свої можливості, просто для захисту. Батько навіть не помінить, коли почнеться атака. Вони нічого не встигнуть мені заподіяти як тільки запуститься бар’єр. Я можу їх перемогти. Ця ідея була спокуслива…але я їй жахнувся. Я нервово сковтнув, мотнув головою. Ні! Ні! Я не стану направляти цю силу проти своїх, як би мені страшно за своє життя не було. Я не тварина, яка гризе навіть своїх, коли їй наступають на хвіст.

 Я йшов сюди спеціально, щоб мене зупинили члени сім’ї, щоб не стати проти них ворогом. Тож дивно буде зараз атакувати…будь що буде. Я важко видихнув, спинив запуск темної енергії, вона незадоволено заклубилась по зап’ястку, але я стиснув сильніше руку і сила знов потухла. Тим паче батько правий: я позорисько. Я не врятував своїх, купився, як останій лох на обіцянки-цяцяни ворога.

❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁

Посилання на книгу:  https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512