Вітаю!

Запрошую до оновлення!

— Нестерпна, повернися, — раптом зірвано наказує чоловік.

Та я йду до дверей і вже у них оглядаюся на чоловіка:

— Віднесу тацю вниз та повернуся.

Я спустилася вниз, помила посуд і тоді неквапливо піднялася у спальню чоловіка.

— Ну чому ти так довго? Я вже втомився сидіти, — невдоволено гримає він.

Та я на його слова ніяк не реагую. Лише підходжу до візка і, вхопившись за ручки, повертаю візок, аби везти хворого на прогулянку.

— Зачекай, — раптом зупиняє мене Єті і, коли я зупиняюся, просить: — Зав’яжи моє волосся в один хвіст, але не пальмочку, а просто збери волосся. І щоб я бачив, що ти робиш.

Повертаю чоловіка назад до дзеркала і виконую його чи то прохання, чи то наказ. Захар оглядає себе в дзеркалі і холодно кидає:

— Гаразд, поїхали.

Кочу візок зі спальні та дивуюся, що Єті навіть бороду розплітати не став. Невже до неї претензій немає?

Книги а тут...

♥️♥️♥️