Привіт, мої хороші.

Тільки сьогодні діятиме знижка на книгу в передплаті.

В вас є нагода придбати її за найкращою ціною.

Дешевше точно не буде!

XJLrdAWj

Повернулась до столу на якому лежали кілька тек з документами. Обережно відкрила першу теку. Там якісь фінансові звіти, договори, цифри, контракти. Я швидко дістала телефон і тремтячими пальцями натисла на камеру. Зробила кілька фотографій і вже хотіла закрити теку, як раптом почула за дверима кроки. Кров застигла в венах від страху. Хтось йде коридором прямо сюди. Я миттєво вимкнула екран телефону, підійшла до книжкової шафи і навмання витягнула одну з книг. Серце калатає так сильно, що здається ось-ось вискочить із грудей. Я навіть встигла відкрити книгу десь посередині, коли двері відчинились.
- Аміна? - розвертаюсь і зустрічаюсь поглядом з Данилом. Він стоїть в дверях кабінету і дивиться на мене здивованим поглядом. Кілька секунд ми просто мовчки дивились один на одного і я  гарячково намагалася вигадати хоч якесь пояснення, що я можу тут робити з самого ранку. - Що ти тут робиш?
- Хотіла... взяти щось почитати. - кажу перше, що спало на думку і показую йому книгу. - він глянув на обкладинку і посміхнувся.
- Рекомендую читати таке ввечері. Перед сном. - і підходить ближче. Я подивилась на обкладинку і мої щоки спалахнули. "Камасутра". Чудово блін! Але, діватись нікуди.
- Кому як. Я вважаю, що будь-яка література краще заходить вранці. - він розсміявся.
- Як скажеш. - кладе долоні мені на талію і я перестаю дихати. Данило мовчки дивиться мені в очі, ніби намагається зрозуміти, що я приховую. Мені здалось що ще секунда - і він все зрозуміє. Та замість цього він поклав долоню мені на шию і погладив щоку великим пальцем.
- Ніколи не заходь в мій кабінет за моєї відсутності.
- Це ще одне правило? - моє серце гепає мов навіжене, чи то від хвилювання, чи від його близькості.
- Чомусь мені здається, що для тебе взагалі не існує жодних правил. Нестерпне дівчисько.
- Чому ж ви не звільните мене? - він нахилився до мого обличчя.
- Щодня збираюсь. Тільки щось мені весь час заважає. - і накриває мій рот глибоким пристрасним поцілунком. Божечки! Ну чому я не можу впоратись з собою? Чому він має наді мною таку владу? Чому мій мозок, серце і тіло плавиться поруч з ним?

- Сподіваюсь, що література тобі зайде. - посміхається. - Тільки щоб Софія цього не бачила. - клацнув мене пальцем по носі, взяв ту саму теку зі столу і вийшов з кабінету. Ну капець! Почуваюсь якоюсь збоченкою. Хоч насправді, збоченець він. Це ж його книга.
Поклала її назад на полицю і посміхаюсь. Губи палають від поцілунку а всередині якесь божевільне торнадо з почуттів і емоцій.
- Що ти робиш зі мною?... Хіба ж так можна? - я опустила погляд на телефон. На екрані світяться фотографії документів, які я щойно зробила. Це саме те, чого від мене чекає Олег. Виділяю їх всі і палець завмерає над екраном...

ТИХОЇ НОЧІ, МОЇ ХОРОШІ.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ !