Привітики☺️✨️
Мої любі, я в блогах нечастий гість, тому сьогодні трішки нагадаю про себе)
У мене для вас є дві новини. Перша — книга Це вище небес та сильніше нас стала аудіокнигою☺️ А послухати її можна тут✨️
Друга — новиночка В обіймах Анубіса
Її старт був тиждень тому, але можливо ви пропустили цей гарячий кримінальний еро-роман...
До речі, це не просто книга, а початок циклу про кримінальну еліту Києва. Отже, буде як завжди пристрасно, відверто та небезпечно. Якщо читали мій інший цикл: Хроніки кримінального Києва, то знаєте про що я кажу❤️
P.S. кожну книгу можна читати окремо, оскільки історії про різні пари)
Але давайте зупинимося на Анубісі.
Візуальчик героїв

Анотація:
 

Він — Анубіс. Спадкоємець кримінальної імперії, перед яким тремтить увесь Київ.
Вона — донька впливового депутата, який роками користувався захистом кримінального угруповання. Але коли батько більше не може повернути борг, Анубіс сам обирає спосіб розрахунку.
Розплатою стане вона — його таємна одержимість.
Що сильніше — ненависть... чи почуття, які не входили в їхні плани?

Уривок:
 

Більше він нічого не сказав, але й цього мало б вистачити, якби не одне маленьке «але». Той, кого називали Анубісом, був сином свого батька-психопата до мозку кісток. Він не боявся нікого й нічого.

​Узявши склянку з напоєм, молодий чоловік поглянув на мене крізь неї.

​— Щоб не бути голослівним, я пропоную тобі парі, — зробив повільний ковток, задоволено примружуючись.

​— Хм, — гучно пирхнувши, я склала руки на грудях, змірявши його зверхнім поглядом. — І навіщо мені це? Ти справді думаєш, що мені конче необхідно тобі щось доводити?

​Поставивши склянку на стіл, Радомир пригладив своє темно-русяве волосся й відкинувся на спинку стільця. В його потемнілих очах блищав азарт і ще щось, поки що не ідентифіковане мною.

​— А собі? — запитав він низьким оксамитовим голосом, від звуку якого спиною пробігли мурахи.

​— Я й так знаю, що навіть у разі глобального потопу, коли світ перетвориться на суцільний океан, а ми з тобою пливтимемо в одному човні, — моя брова смикнулася вгору, а вуста викривилися, — тобі світить велике й могутнє «нічого».

​Сказавши це, я навіть не подумала, що переді мною не черговий хлопець, син заможних батьків, а кримінальний авторитет, який щойно вирішив мою долю. Мені вартувало бути більш розсудливою у своїх висловлюваннях, і в майбутньому я обов'язково про це пожалкую. Але не зараз. У цю мить всередині мене бунтували впертість та бажання довести нахабі, що він не такий розпрекрасний, як про себе думає.

​— Б'ємося об заклад, що ти не просто належатимеш мені, а й хотітимеш тільки мене?

А якщо вам подобається моя творчість, то запрошую вас до себе на ТГ канал. Там на вас чекає багато спойлерів та візуалів (відео)❣️

Дякую за те, що ви завжди поруч і підтримуєте мене)))
Тихої ночі вам та мирного неба☺️❤️❤️