Чи читає це зараз хтось я не знаю. Але чомусь відчуваю, що тут є люди, які думають так само, як і я. Ми знайомимося одне з одним через свої твори. Через історії, персонажів, слова й думки, які залишаємо на сторінках.

Можливо, хтось пише повністю вигадані історії, створює персонажів із власними характерами, мріями та долями. Але я вірю, що навіть у найвигаданішому творі все одно залишається частинка автора. У кожному моєму творі є частинка мене:  мого характеру, моїх думок, переживань, поглядів і навіть мого образу. Іноді я ховаю себе за персонажами, іноді говорю їхніми словами, а іноді просто залишаю між рядками те, що складно сказати вголос. Можливо, саме тому ми й пишемо,  щоб залишити частинку себе десь поза собою.

Сподіваюся, тут я знайду людей, які теж вкладають частину себе у свої рукописи. Тих, для кого історія — це не просто вигадка, а маленький шматочок їхнього внутрішнього світу.

А тепер мені справді цікаво: Ви впізнаєте себе у своїх героях? Чи залишаєте в них частинку себе — навіть тоді, коли вони зовсім не схожі на вас?

Напишіть кілька слів. ❤️