Я саме чистив зуби. Іян став поряд і почав робити те саме, штовхаючи мене стегном у ритм музики. З ним кожен ранок був наче свято. Немов сонце, він наповнював простір навколо своєю харизмою. Навіть зараз він намагався підспівувати із щіткою в роті. Я не міг відірвати очей від його відображення в дзеркалі. Добре, що воно охоплювало лише його обличчя, бо Іян все ще стояв з оголеним торсом, на який я так намагався не звертати уваги.

- ­Тобі дуже личить новий колір волосся, - сказав я, після чого спіймав здивований погляд Іяна і зніяковів.

Я завжди помічав зміни в зовнішності, навіть дрібні, але, зазвичай, свої емоції тримав при собі. На минулих вихідних Іян їздив відвідати батьків. Він повернувся вчора ввечері, але я не зміг тоді його добре роздивитися, бо вже дрімав у ліжку. Проте зараз я добре бачив, як він освітлив нижню частину свого темно-вугільного волосся і мав вигляд орео. Його волосся ніби світилося у вранішніх сонячних променях, відкидаючи золотаве сяйво.

(Зображення згенеровано ШІ)

Цитата з книги "Бузкові історії"