Вітаю!

Діють останні години єдиної знижки у передплаті.

Роман "Танго з Мажором" — вже наближається до фінішу. 

✨✨✨

Сперечаємося, але я справді боюся. Одна частина мене наче й не проти тут потанцювати, аби закріпити результат. А інша боїться сорому. Боярський забирає у мене лате і, виливши його на траву, викидає стаканчики. І вже за секунду зупиняється навпроти та пильно дивиться в мої очі. Я розумію, що він вже все вирішив за нас двох. Але я своєї згоди не давала.

— Маленька, ти ж сама бачила, що у тебе виходить. Не бійся, я буду поруч. Просто, як у студії, довірся мені. — намагається переконати мене.

— Костю, це було у студії. — вперто не хочу погоджуватися.

— Яка різниця?

— Велика. — фиркаю.

— У чому та велика різниця? — не відстає юнак.

— Тут люди. І їх багато.

— І що?

— Вони дивитимуться. А мені страшно осоромитися самій та осоромити тебе.

Боярський надто пильно дивиться в мої очі і зірвано просить.

— Довірся мені ще раз.

Довго дивлюся в його аквамаринові очі. Він так просить, що відмовляти йому незручно, та й погоджуватися страшно.

Не знаю, як бути. Погляд прикипає до пар, що танцюють. І я раптом розумію, це вуличні танці. Тут нема журі чи критиків. Тут кожен танцює як вміє. Нервово ковтаю і заглядаю в очі Боярського, в яких повно впевненості та надії.

Книга тут

❤️❤️❤️