Я перевела погляд на Влада. Він стояв трохи осторонь, склавши руки на грудях, і спекотний вітер грав його темними пасмами. Все яскраве у цьому житті — отруйне. Найсильніша отрута завжди ховається у гарних флаконах. І Влад був точним втіленням цього правила. Навіть без жодних зусиль, просто перебуваючи поруч, він умів робити так, що в мене ціпеніло тіло і перехоплювало подих.

Влад оглянув мене з ніг до голови: погляд затримався на квітці у волоссі, ковзнув по грудях і голих колінах... Виразні губи стиснулися в тонку смужку, він відвернувся, хмурячи брови.

«Що за... хрінь?  Який біс його ущипнув?»

Я подивилася на Пашу. Він переводив погляд з мене на Влада і назад — уважний, із прищуром. Влад кинув другові коротке: «Поїхали» — і широким кроком попрямував до воріт, так і не глянувши в мій бік.

https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183

Сьогодні свіжа прода "Гострі грані кохання"