​Вітаю, любі читачі! Ділюся з вами візуалізацією нашого нового героя, і ви самі зможете поглянути в його очі. Але сьогодні давайте поговоримо про те, що неможливо намалювати — про атмосферу, яку він приносить із собою.

​В Обсидіановому секторі кажуть, що страх має багато облич. Але для першокурсників Драксарії він починається з глухого, розміреного звуку кроків професора Кровіса в порожньому коридорі.

​Коли важкі двері його аудиторії зачиняються, повітря миттєво стає крижаним і густим. Кровіс ніколи не підвищує голос. Жодних криків, спалахів гніву чи відкритих погроз. Проте, якщо посеред лекції професор раптом замовкає і переходить на тихий  шепіт — студенти ціпеніють. Бо всі знають, що хтось щойно припустився фатальної помилки. І розплачуватися за неї доведеться зовсім не балами факультету.

​Старшокурсники передають новачкам єдине правило виживання на його парах: ніколи не намагайтеся йому збрехати і ніколи не відводьте погляд першим.

​Кровіс працює з матеріями, які дихали темрявою ще до того, як був закладений перший камінь Академії. Ніхто достеменно не знає, які експерименти він проводить за зачиненими дверима свого кабінету. Але серед адептів ходять моторошні чутки... Кажуть, студенти, які остаточно провалюють його практичні іспити, ніколи не повертаються додому. Дехто пошепки стверджує, що невдахи стають живим "наочним матеріалом" для його наступних, глибших досліджень.

​Але це, звісно, лише безглузді студентські байки. Чи не так?

​Чи зможуть Кайрен, Вірея та Торік пройти його випробування, не втративши власної магії та глузду — дізнаємося зовсім скоро. Залишайтеся зі мною, Драксарія тільки починає відкривати свої справжні таємниці!