Тихої ночі!

Запошую до історії Уляни, Мурата та Максима.

✨✨✨

— До речі... — раптом усміхається Максим, дивлячись спершу на каталог, а тоді на мене. — Фіолетові орхідеї — це досить оригінальна ідея.

Я завмираю. Повільно підіймаю на нього очі.

Звідки він...

У голові блискавкою пролітає одна думка. «Невже він знає про орхідею?» Кров у венах наче холоне. Намагаюся не видати себе. Краєм ока помічаю, як Мурат різко переводить погляд із Максима на мене. Його брови сходяться на переніссі. Він теж ніби чекає моєї реакції. Я ж силоміць змушую себе посміхнутися. І вдаю, наче не розумію.

— Чому саме орхідеї? Та ще й фіолетові?

Максим легко знизує плечима.

— Не знаю. Просто вони витончені. Красиві. Надто ніжні, а ще це символ пристрасті.

Я уважно дивлюся на нього. Шукаю бодай якийсь натяк. Але не бачу жодних ознак. Наче він і справді сказав це випадково.

Але після другої орхідеї, подарованої мені, я вже не можу бути певною ні в чому. І від цієї думки мені стає по-справжньому тривожно. Але вирішую обійти шановних зведених братів.

— Можна й орхідеї, але білі, хоча... — спеціально витримую паузу, а по ній кидаю. — Думаю, білі лілії чи, може, кали теж будуть дуже оригінальними.

— Ти любиш лілії? — раптом цікавиться Максим.

— Я різноманітні квіти люблю. Лиш би багато, — відмахуюся і навмисно додаю. — Бо одна чи дві квітки — це, по суті, ніяк та ні про що.

Відчуваю, як Мурат пропалює мене поглядом, а Максим з оптимізмом кидає:

— Тепер буду знати.

— Вважай, не забудь.

Фиркаю і ловлю себе на божевільній ідеї. І вже сьогодні ввечері я втілю її у життя.

Дика фурія для магната

❤️❤️❤️