Тихого вечора! 

Запрошую до оновлення! 

✨✨✨

— Ну що, мовчиш, Боярський? Що то у вас за шведські стосунки такі? — не відстає Юров.

— А ти у Белли спитай... — фиркає мій а-ля кавалер.

— А я питав, — зухвало заявляє юнак, зупинившись навпроти нас і заклавши руки на грудях. — Вона сказала, що ви знову разом. А ти сьогодні знову з тією шмаркачкою...

— Базар фільтруй, Юров. Бо моя дівчина — Мія, а не Белла, — буквально реве Боярський. — А те, що моя колишня виклала в інсту — справжнісінький фейк. Вона сама на мене накинулася, сама поцілувала, сама зафільмувала, аби підставити перед Мією. Сама все вигадала і злила в соцмережу. Тож хай тепер і тішиться своїми заявами. А для вас усіх факт на лице.

Повисає тиша, яка лоскоче мою нервову систему. Наче дивлюся на всіх, але нікого не бачу. Так легше. Це вже від танців залишилося.

— Сподіваюся, тепер всім все зрозуміло? — холодним тоном порушує тишу Боярський. — Чи ще питання, чи, може, претензії будуть?

Натовп поволі розходиться, і я видихаю. Костянтин мовчки веде мене до аудиторії і залишається зі мною до початку занять. Аби вбити час, пропонує зіграти в гру на планшеті, яка розрахована на двох. Я ж погоджуюся, бо розумію, що так потрібно після того, що трапилося вчора. І доки ми граємо, пошепки кидаю:

— Дякую!

— Будь ласка, — шепоче у відповідь він, не відриваючись від гри.

Книга тут...