Цікаво чому?

Мені сьогодні стало цікаво чому нам авторам вічно мало. Мало читачів, мало коментарів, мало людей всього мало мало мало!

Я пам'ятаю як тільки виклала свою першу книгу раділа тому що 15 людей її прочитали.

І що тепер?

А тепер мені мало!

Хочеться цього клятого визнання хочеться слави і щоб звісно ж за це щей гроші платили. І як іноді, серед цією гонитвою і всім цим шумом, складно кайфувати від процесу як раніше...

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тіна Волф
03.08.2026, 20:10:35

Бажання бути відомим і заробляти своєю творчістю - це нормально. Адже на написання книг іде багато часу, сил і душі. Але найважливіше - не загубити те відчуття, з якого все починалося: радість від створення власної історії. Писати насамперед для себе, а не заради цифр чи схвалення. А все інше обов'язково прийде з часом.

Кучеренко Анна
04.08.2026, 00:03:50

Тіна Волф, Дякую за таку чудову пораду!)

avatar
Пацюк Червоній
03.08.2026, 17:06:55

Привід прорекламувати себе.Прочитайте мою книгу"Стороння особа",там Михайлу Дриганову його наречена говорить приблизно те саме

Ірина Скрипник
03.08.2026, 18:04:48

Пацюк Червоній, :)

avatar
Ромул Шерідан
03.08.2026, 16:23:55

♥️♥️♥️

Інші блоги
Прочитай мене - 3, готові?
Ну що, схоже, це вже потроху стає традицією))) Перший «Прочитай мене» був експериментом. Другий — перевіркою того, чи справді ця історія працює не один раз. І після нього я вже можу сказати точно: так, працює. Тому
Тиха хвилинка з персонажами
— Ти завжди так тихо ходиш? Амелія озирнулася на Емму. — Я ж привид. Мені дозволено. — Тоді чому ти грюкаєш дверима? Емма на секунду замислилася. — Бо я не ідеальний привид. — Це я вже зрозуміла. —
Флешмоб - осіння пристрасть.
Вітаю вас дорогі читачі, та вас автори!❤️ Осіннє сонце☀️ ще поки дарує нам своє тепло, і в таку теплу погоду хочеться взяти якусь хорошу книгу і прочитати за чашкою запашної кави☕ чи ароматного чаю. І саме такі книги створили
Оновлення + візуал ✨️❤️
✨️ ​Оновлення та візуал до книги "Небезпечна слабкість". ✨️ Уривок: — А я хочу, — раптом кажу я, навіть сам не очікуючи, що скажу це вголос. Вона повільно повертає голову до мене. — Що саме? — тихо
Фінал.
Ну от нарешті я завершив свою " Отруйну спокусу". Я писав її майже дев'ять місяців. І написати такий продуманий трилер ( я надіюся він продуманий). І чесно найважче було вигадати як Девіду дати в руки телефон. Боже з
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше