Я ще вичекала певний момент, а потім повільно обігнула його крило, яке блисчало райдужним блиском. І коли я опинилася спереду кібер-ангела, я вжахулася здригнувшись.

 Його броня була вся в крові десь почорніла, димилася і ще була розпалена. А обличчя – там де не було маски, був жахливий опік.

Я швидко почала копирсатися в своїй сумці, дістала проти ожогові ліки. І обережно наблизилися до нього, відкрита пузирьок, налила на спеціальний компрес і приклала до його опіку. До цього  очі його були прикриті, але він здригнувся і подивився на мене, своїми космічними очима.

 Я здригнулася, але продовжила обробляти рану.

– Що ти робиш, органічна?

– Єм…надаю тобі першу невідкладну допомогу, – розгублено заявила я.

– Це зайве…в тебе мабуть, пошкодився зір, бо ти не помітила, що я не живе. Я техноїд. Я відновлюсь сам. Не переводь на мене свої ліки, залиш собі, – заявил техноїд.

– Ні! Моє завдання допомагати пораненим. І ти зараз поранений, – зауважила я.

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512