Привіт всім!

Нова історія вже чекає на вас у профілі :)

Соломія і Тиміш дружать відтоді, як тікаючи від зливи, знайшли в закинутій фабриці старий зошит колишнього робітника — і вирішили записувати всі забуті легенди свого міста. Дах фабрики стає їхнім спільним світом: гудок, якого нібито й досі чути вночі, дівчина, що втопилась через нещасне кохання, будинок із прокляттям на розі Грушевського. Дванадцять чистих сторінок у синьому зошиті — це все, що їм лишилось дописати до випускного.
Та коли в її класі з'являється новенький — щирий, сміливий, той, хто вміє змусити відчути себе особливою, — Соля поступово перестає приходити на дах. Спочатку через дрібниці. Потім — тому що просто хочеться. Зошит лежить незайманим, дірка в паркані заростає бур'яном, а Тиміш мовчки продовжує записувати легенди сам, не знаючи, як сказати їй, що йому боляче.
Лише пізніше, серед ідеальних фотографій і гучних побачень, Соля відчує порожнечу там, де мала б бути радість. І зрозуміє: те, що здавалось даністю, насправді треба було берегти щодня.
Це історія про дружбу, яку легко не помітити, поки не втратиш її. Про любов, яка існує без свідків — і про ту, яку показують на камеру. І про те, чи можна повернути когось, коли єдине, що лишилось сказати, — правда.