Чим може завершитись така напружена ситуація?...

 

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки) 

 

Поки я не пишу, я читаю , але паралельно опрацьовую кілька ідей, що вже давно чекали свого втілення, тож може я скоро зможу порадувати вас новинкою ) Знову вагаюсь між любовною сторі та детективом, але мабуть дам Музам самим обрати.  І за ваші побажання теж буду вдячна )

І поки в мене в бібліотеці все ще

 

"Наречена мого сина".

від Мелані Ром. 

 

Наразі вона йде до фіналу я я просто не уявляю, чим може завершитись така напружена ситуація…


Зала схожа на сон, який сниться комусь іншому.

Висока стеля, потоки світла крізь вузькі вікна, ряди стільців у білих чохлах, арка з живих квітів, під якою я маю сказати “так”. Все біле, кремове, золоте — кольори, що мали б означати чистоту й початок, а означають кінець. Гості вже сидять — дві родини, партнери, люди, чиїх облич я не запам'ятала і вже не запам'ятаю, бо дивлюся крізь них, як крізь воду.

Батько веде мене по проходу. Його рука під моєю — тверда, впевнена, рука людини, яка нарешті закриває велику угоду, і я відчуваю в цій руці не підтримку, а печатку: ось, доставлено за призначенням, скріплено, можна підписувати.

Я йду рівно, бо навчилася цьому за вчорашню ніч краще, ніж за все попереднє життя. Попереду, під аркою, стоїть Ден.

У бездоганному костюмі, спокійний, з тією відрепетированою усмішкою, яку я тепер впізнаю безпомилково, — усмішкою людини, що отримує трофей. Він дивиться, як я наближаюсь, і в його очах немає ні любові, ні навіть бажання — є тільки холодне задоволення гравця, який нарешті забирає ставку зі столу. Він знає все. Я бачу це в ньому. І все одно стоїть тут, чекає на мене, бо я для нього зараз не наречена. Я зброя, націлена в одну точку в залі. І я, звісно, знаю, в яку саме.

Перший ряд. Я не дивлюся туди — забороняю собі, — але відчуваю його спиною, шкірою, тим чуттям, що загострилося за ці тижні до болю. Адріан сидить там, де його посадив син. Він прийшов. Звісно, прийшов — Ден його змусив, а він не зміг відмовити, бо це останнє, що він може дати синові: своє приниження, як видовище…

В якості бета-читачки Мелані я можу зазирати трішки наперед, але інтригу вона досі тримає навіть для мене )) Але книга вже йде до фіналу, тож хто бажає придбати її, зараз найкращий час ) 

 

Читати і підтримати новинку можна тут.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олена Гушпит
30.07.2026, 17:56:02

Це просто така інтрига,така напруга,такий шок…!!! Я не уявляю,як Мелані має цю ситуйовину розрулити..!!! ❤️❤️❤️

Єва Райн
30.07.2026, 18:10:39

Олена Гушпит, Я теж)) Чекаю фіналу )

Інші блоги
Папа а зроби щоб там були Кріпери!
Папа а зроби щоб там були Кріпери! З такою предявою сказав мені син. І ви знаєте я зроблю! Кріпери це щось з майнкрафта. Колеги знаєте. І я це залюбки добавлю. І він ще стільки ідей мені накидав.Огого но це буде завтра. А
Оновлення, картиночки і важливе питання про 18+)
Добрий вечір любителям фентезі! "Терміново потрібна відьма": оновлення на сайті ;) А ось уривочок і візуал)) Груба лайка вирвалася з мого рота одночасно з тим, як Ренар знову зробив той жест пальцями. Я застигла
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
В’язень з Позамежжя: промо відео і ще дещо :)
Вітаю! ☺️ Я загалом не дуже люблю писати блоги. Мені весь час здається, що я говорю в порожнечу. Але, можливо, іноді варто це робити, навіть якщо в коментарі прийдуть лише мої улюблені колеги ❤️ І цей блог для тих,
Дистанція...
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше