Чим може завершитись така напружена ситуація?...

 

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки) 

 

Поки я не пишу, я читаю , але паралельно опрацьовую кілька ідей, що вже давно чекали свого втілення, тож може я скоро зможу порадувати вас новинкою ) Знову вагаюсь між любовною сторі та детективом, але мабуть дам Музам самим обрати.  І за ваші побажання теж буду вдячна )

І поки в мене в бібліотеці все ще

 

"Наречена мого сина".

від Мелані Ром. 

 

Наразі вона йде до фіналу я я просто не уявляю, чим може завершитись така напружена ситуація…


Зала схожа на сон, який сниться комусь іншому.

Висока стеля, потоки світла крізь вузькі вікна, ряди стільців у білих чохлах, арка з живих квітів, під якою я маю сказати “так”. Все біле, кремове, золоте — кольори, що мали б означати чистоту й початок, а означають кінець. Гості вже сидять — дві родини, партнери, люди, чиїх облич я не запам'ятала і вже не запам'ятаю, бо дивлюся крізь них, як крізь воду.

Батько веде мене по проходу. Його рука під моєю — тверда, впевнена, рука людини, яка нарешті закриває велику угоду, і я відчуваю в цій руці не підтримку, а печатку: ось, доставлено за призначенням, скріплено, можна підписувати.

Я йду рівно, бо навчилася цьому за вчорашню ніч краще, ніж за все попереднє життя. Попереду, під аркою, стоїть Ден.

У бездоганному костюмі, спокійний, з тією відрепетированою усмішкою, яку я тепер впізнаю безпомилково, — усмішкою людини, що отримує трофей. Він дивиться, як я наближаюсь, і в його очах немає ні любові, ні навіть бажання — є тільки холодне задоволення гравця, який нарешті забирає ставку зі столу. Він знає все. Я бачу це в ньому. І все одно стоїть тут, чекає на мене, бо я для нього зараз не наречена. Я зброя, націлена в одну точку в залі. І я, звісно, знаю, в яку саме.

Перший ряд. Я не дивлюся туди — забороняю собі, — але відчуваю його спиною, шкірою, тим чуттям, що загострилося за ці тижні до болю. Адріан сидить там, де його посадив син. Він прийшов. Звісно, прийшов — Ден його змусив, а він не зміг відмовити, бо це останнє, що він може дати синові: своє приниження, як видовище…

В якості бета-читачки Мелані я можу зазирати трішки наперед, але інтригу вона досі тримає навіть для мене )) Але книга вже йде до фіналу, тож хто бажає придбати її, зараз найкращий час ) 

 

Читати і підтримати новинку можна тут.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олена Гушпит
30.07.2026, 17:56:02

Це просто така інтрига,така напруга,такий шок…!!! Я не уявляю,як Мелані має цю ситуйовину розрулити..!!! ❤️❤️❤️

Єва Райн
30.07.2026, 18:10:39

Олена Гушпит, Я теж)) Чекаю фіналу )

Інші блоги
Ось і все. Крапка. Або ж... три крапки?
Важко повірити, але це сталося. Історія «Літнього дощу» офіційно завершена. Здається, тільки вчора Аліса обережно мазала подряпини на його руках, Сергій уперше випадково зізнався в почуттях, а ми всі разом були свідками,
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Вибір обкладинки ...
«КУПИТИ БЕЗПЕКУ» — Одружись зі мною. — Ти хоч розумієш, кому це пропонуєш? — Чоловікові, якому терміново потрібні гроші. — Я не продаюся. — А я тебе не купую, Максиме. Я пропоную угоду. Історія
❤️подарунок від Ворона❤️
Любі, хочу подарувати промик на книгу Залежність Ворона❤️ G81UxHde Відпишіться, будь ласка, коли активуєте❤️ Тихої й мирної ночі✨️❤️✨️
⚡⚡⚡перша 1 000 переглядів⚡⚡⚡
✨Вітаю мої любі читачі!✨ Роман "Мій пульс належить тобі" отримав свою першу 1000 переглядів, першу рекомендацію і вже 48 додань до бібліотеки! ​Щиро дякую кожному, хто читає, забирає книгу до бібліотеки,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше