Чим може завершитись така напружена ситуація?...

 

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки) 

 

Поки я не пишу, я читаю , але паралельно опрацьовую кілька ідей, що вже давно чекали свого втілення, тож може я скоро зможу порадувати вас новинкою ) Знову вагаюсь між любовною сторі та детективом, але мабуть дам Музам самим обрати.  І за ваші побажання теж буду вдячна )

І поки в мене в бібліотеці все ще

 

"Наречена мого сина".

від Мелані Ром. 

 

Наразі вона йде до фіналу я я просто не уявляю, чим може завершитись така напружена ситуація…


Зала схожа на сон, який сниться комусь іншому.

Висока стеля, потоки світла крізь вузькі вікна, ряди стільців у білих чохлах, арка з живих квітів, під якою я маю сказати “так”. Все біле, кремове, золоте — кольори, що мали б означати чистоту й початок, а означають кінець. Гості вже сидять — дві родини, партнери, люди, чиїх облич я не запам'ятала і вже не запам'ятаю, бо дивлюся крізь них, як крізь воду.

Батько веде мене по проходу. Його рука під моєю — тверда, впевнена, рука людини, яка нарешті закриває велику угоду, і я відчуваю в цій руці не підтримку, а печатку: ось, доставлено за призначенням, скріплено, можна підписувати.

Я йду рівно, бо навчилася цьому за вчорашню ніч краще, ніж за все попереднє життя. Попереду, під аркою, стоїть Ден.

У бездоганному костюмі, спокійний, з тією відрепетированою усмішкою, яку я тепер впізнаю безпомилково, — усмішкою людини, що отримує трофей. Він дивиться, як я наближаюсь, і в його очах немає ні любові, ні навіть бажання — є тільки холодне задоволення гравця, який нарешті забирає ставку зі столу. Він знає все. Я бачу це в ньому. І все одно стоїть тут, чекає на мене, бо я для нього зараз не наречена. Я зброя, націлена в одну точку в залі. І я, звісно, знаю, в яку саме.

Перший ряд. Я не дивлюся туди — забороняю собі, — але відчуваю його спиною, шкірою, тим чуттям, що загострилося за ці тижні до болю. Адріан сидить там, де його посадив син. Він прийшов. Звісно, прийшов — Ден його змусив, а він не зміг відмовити, бо це останнє, що він може дати синові: своє приниження, як видовище…

В якості бета-читачки Мелані я можу зазирати трішки наперед, але інтригу вона досі тримає навіть для мене )) Але книга вже йде до фіналу, тож хто бажає придбати її, зараз найкращий час ) 

 

Читати і підтримати новинку можна тут.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олена Гушпит
30.07.2026, 17:56:02

Це просто така інтрига,така напруга,такий шок…!!! Я не уявляю,як Мелані має цю ситуйовину розрулити..!!! ❤️❤️❤️

Єва Райн
30.07.2026, 18:10:39

Олена Гушпит, Я теж)) Чекаю фіналу )

Інші блоги
Вибачення
Пробачте, що я зникла. Спочатку я була на невеликому відпочинку й начебто все розрахувала так, щоб нові глави виходили щовечора. Але потім я захворіла й узагалі почувалася дуже погано. Тому, на жаль, протягом приблизно 10–15
❤️❤️❤️про Новинку і головних героїв! Буде ЦІкаво
Всіх вітаю! Якщо ви заходили в мій вчорашній блог чи на сторіночку, то добре знаєте, що в мене новинка. Сьогодні я знайшла хвилинку і хочу познайомити вас із героями книги ОБЕРЕЖНО! ЗАРАЗ ВИБУХНЕ! Саша, 21, по гороскопу
❤️забагато турботи - це добре? (оновлення Порталу)
Конфлікт в «Порталі у Гріх» розгоряється, може здатися, на пустому місці. Чому наша читачка так роздратована? Її і на ручках носять, і тістечка пропонують, пилинки здувають. А вона щось кривиться, як оцей котик. Можливо
Перечитую «анатомія її невинності»
Який другорядний персонаж став вашим улюбленим? Та на історію про кого ви чекаєте найбільше? Особисто для мене кожен особливий. Артур — турботливий старший брат, який несе на собі велику відповідальність,
Надобраніч ♥️
Аліса вже встигла сховатися під ковдру, коли Сейбл вирішила приєднатися. Щоправда, не під ковдру. Вона вмостилася просто зверху на Алісі, згорнулася клубочком і солодко заснула. — Сейбл… я думала, ти хочеш зі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше