Герої з першої та другої книги зустрілися нарешті. Та схоже зустріч не з теплих…

— Що ж... Це змінює справу, — промовив король Азурету, а потім подивився прямо мені в очі. — Девіане, я хочу поговорити з твоєю дружиною. З твого дозволу, звісно.

— Наодинці? — здивовано підняв брову Девіан.

Ох, не подобалось мені це все.

— З твого дозволу, — знову уточнив Ерідан.

Я перевела погляд на Єву. Вона виглядала розслабленою. Вона знала, що так все і буде.

— Якщо моя королева захоче поговорити з тобою, то я не заперечую, — Девіан кивнув і перш ніж відпустити ніжно погладив мою руку в знак довіри.

Ембер сьогодні також не солодко і вона вже готує план помсти. Ходи і обертайся Соларіс)

Покоївка з неприхованою зловтіхою підійшла до мене і поклала мені на голову... шматок важкого, шорсткого мармуру.

— А тепер ходи по кромці прибою, — наказала тітка. — Рівно. Туди й назад. Якщо камінь впаде — гвардійці додадуть магічної ваги на твої плечі. Корсет тримати порівняно з бруківкою! Руки розслаблені! І не смій шмигати носом!

— Звісно, ваша світлосте, — пробурмотіла я собі під ніс, намагаючись не зсунути щелепу від люті. — А сальто назад у цьому ж корсеті вам не зобразити? Для повної картини сімейного щастя?

«Ну все, Соларіс, — подумки просичала я, витираючи солону воду з щоки. — Ти оголосив війну не тій дівчині. Я божуся, тобі це так просто не минеться. Наступного разу ти будеш благати мене про пощаду».

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

Академія для небажаної королеви

Наречена на літо