Ви вже читали новий розділ?
Я до вас знову з Візуалом)

— Ти зовсім очманіла? У тебе хоча б крихта совісті залишилася? Думаєш, я не зрозумів, чому тебе і Громова так довго не було? Гадаєш, я один це помітив? — шипів він.

Я різко вирвала руку і зло подивилася на нього.

— Те, що я погодилася на цей клятий шлюб, не означає, що тепер маю в усьому слухатися Вишневського! Це було потрібно насамперед тобі, батьку! Я ненавиджу його! Він огидний і дивиться на мене так, ніби я його власність! Тому хоча б ці три місяці дозволь мені жити так, як хочу я!

— Невже Громов настільки запаморочив тобі голову, що ти готова забути про все? Про те, що він мій ворог, що не раз принижував мене? Та я ладен його власноруч знищити! — крізь зуби сказав батько.

— Це ваші з ним рахунки. Не втягай мене хоча б у них! — різко відповіла я.

— Ти така сама легковажна, як і твоя мати...

— Замовкни! — мій голос пролунав голосніше, ніж я хотіла. — Якщо ти ще хоч раз скажеш щось погане про маму, ніякого шлюбу не буде! Мені вже набридло це слухати!

Батько майже хвилину мовчав, дивлячись на мене важким поглядом. Потім глибоко зітхнув, і його гнів трохи вщух.

— Добре... Не час і не місце зараз сваритися. Але невже не можна було поводитися гідно на власних заручинах? А ти знову втягнулася в історію з Громовим...

Згадай мене