З цим автором у мене виявилися досить рівні відносини, але я чомусь почав втрачати до нього інтерес із часом. Не знаю чому, і точно не тому, що зрозумів, ніби він якийсь не такий.
Перше, що я прочитав, був роман "Нічний черговий", опублікований у журналі "Всесвіт". До речі, цей роман я російською мовою так і жодного разу не прочитав, при тому, що читав двічі. Сильно сподобався роман "Хліб по воді". Непогано зайшли "Припустимі втрати". На подив сподобався "Богач-бідняк", хоча я не дуже люблю монументальні епоси в дусі "Вічна зівка".

Загалом, здавалося, я прочитав майже все, що він написав. І тут трапилося невелике оповідання "Кохання по-французьки". Ні, нічого такого там немає, якщо ви раптом подумали.
Просто неймовірна сімейна колізія. Сильно написано і, головне, всьому віриш.
Так, але от "Нічного чергового" я все ж таки люблю найбільше. Чи то "перше кохання", чи то мені сильно подобалася мова Всесвіту... Не знаю.

І знову не можу не сказати про цей журнал. Особливо мене вражали китайські та японські переклади. Їх найчастіше робив І.Чірко – професор кафедри східних мов. А ще він викладав японську на держкурсах, і мені вдалося його слухати протягом короткого часу. Далі були канікули, а потім – мат.клас. А математику з І. Кушніром і японську з І. Чирком було потягнути просто неможливо