Добігають останні години знижки на мою зимову історію! Хто ще не охолодився?☺️ Запрошую!

А ще я нарешті зробила відео на той самий танець Елліни й Ерінвальда на кризі.❄️

Всі дивилися на нас і перешіптувалися, бо ще ніколи херсір Таліндору не приводив з собою на свято Снігових вихорів дівчину. До цього дня, як мені розповіла по секрету Кайсіна, проводилася лотерея з бажаючих потанцювати з Ерінвальдом, але цього року «щасливий білет» випав мені.

— Не бійся, Еллі, це лише танець, — прошепотів мені на вухо Ерінвальд, коли ми підійшли до ставка.
Один крок. Один лише крок відділяв мене від… Тріумфу? Поразки? За кілька хвилин люди будуть захоплено кричати або ж сміятися до сліз. Третього не дано.

Я заплющила очі і повільно вдихнула, а коли почалася пісня розплющила очі і дозволила Ерінвальду витягнути мене на кригу. Він притягнув мене за талію до себе, так само, як робив це в саду і ми плавно ковзали гладкою, немов скло, кригою.

— Дивись на мене, Еллі, — його губи шепотіли так спокусливо, що мені шалено хотілося їх торкнутися, але… Але тоді точно це свято запам’ятається його жителям надовго! — Забудь про них. Є тільки ти і я.
А ось це мені подобалось. Тільки він та я. Ми ніби літали над ставком, так легко Ерінвальд кружляв мною. Вогні зливалися в суцільну пляму, обличчя людей розпливалися і єдине, що я бачила — два дорогоцінних бірюзових камені, що дивилися на мене. Його очі. Такі ж, як моя сукня і його вбрання. Ми виглядали так гармонічно, ніби підбирали одяг разом. Але ні. Я побачила цю сукню і подумала про його очі, тому і захотіла її. А він… Він часто вдягався під колір своїх очей.

Його очі… Якби хтось в мене запитав, у що ж я найперше закохалася, я б відповіла, що у очі. Бо попри його похмурий погляд і різкі слова, в цій бірюзовій глибині я побачила його справжнього. І все. Пропала.

Ой… Та про що ж я таке думаю? Закохалася?.. Закохалася?! От дурепа!

А він все кружляв і кружляв мене в танці, а пісня все не закінчувалася…

І ось останній поворот під його рукою, Ерінвальд притягує мене до себе так близько, чи то я не можу зупинитись і майже влітаю в його обійми, зупинившись буквально в міліметрі від його губ. Час зупинився. Музика стихла. Навколо нас повисла тиша, яка за мить змінилася шумом оплесків. І магія скінчилася. Обережно мене розвернувши, Ерінвальд повів мене назад.

Читати: "Я (не) люблю зиму"

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨ТікТок