Тесс( Елевонда) Знаєте, що інколи мене дратує в моїх книгах. Не повірите, але це розумна героїня. 

А все через те, що такими темпами Фіона усе про всіх зрозуміє і можна буде книгу завершувати. Хоча спочатку вона планувалася ну закоханою дурепою. А тут на тобі. ( Не інакше, як звичка  спрацювала, а ще надто вже велике прво персонажів над контролем своєї історії)

І якщо я зараз різко зміню їй характер це буде дивно.

Тепер вся надія на Томаса і компанію з їхньою операцією. Або на Ім Ші Йона( най витягує книгу як він у нас тут ідеальний чгг як з дорам)

Так, а тепер щодо самого розділу

– Ші Йон сонбе, дозвольте дещо у вас запитати, – покликала вона його в коридорі Академії, коли він саме поспішав до аудиторії. 

– Що саме Фіоно ссі? – обернувся до неї і відповів зі звичною усмішкою. 

– Як так що у вас 14 колишніх?

– Хіба це багато? – щиро здивувався він. 

– За п'ять років і при тому з закономірністю в чотири місяці, то ви мене кинете десь так в липні? – сказала вона з лукавством. 

Він задумливо подивився у вікно, а тоді знову спрямував свій погляд на неї. 

– А нічого, що ви перші запропонували зустрічатися, Фіоно ссі. Це мені варто питати, чи не кинете ви мене? – дозволив розсміятися собі з її слів.

Дивно, але друзі виглядали так, наче сьогодні узагалі не спали. Навіть Терза щосили робила спроби не закривати очі, але все одно лягала на руки. Отже, Томас не все їй розповів і вони мали вирішувати щось ще. 

– Інно, Флав, що сталося? – запитала сідаючи поруч, хоч і здогадувалася, що не почує нормальну відповідь.  

– Готувалися до пар…– почала Інна, але під її поглядом замовкла і відповіла, – просто будь щасливою, Фіо, а ми розберемося, – твердо заявила вона і відвернулася. 

Хотіла запитати щось ще, але продзвенів дзвінок, тож розмову прийшлося відкласти до кращих часів. 

Якщо це не авторське втручання, то я не знаю як це інакше назвати. 

Тесс. А я тут до чого, це класика жанру. 

– Наступного тижня у вас практична, не забудьте все підготувати і записати. 

Уперше відчула себе дивно, зараз я б мала бути з моїми друзями, та виявилася так легко викинутою за борт. Та відчуття зради не було, навпаки я відчувала суперечливу вдячність. Адже з одного боку вони так багато для мене роблять з іншого діляться інформацією порційно. 

Тож як до цього ставитися я не знала. 

– Фіоно ссі, ви вже закінчили? – почула знайоме звертання і підвела погляд. 

Ші Йон стояв навпроти і як завжди виглядав так, наче якийсь актор. Серйозно, як можна так ідеально виглядати, коли ти студент. Він точно навчається чи приходить тільки для галочки?  

– Так, а ви? – напротивагу своїм думкам її усмішка була радісною, – Що взагалі вивчають на додаткових? – поцікавилася, коли він сів поруч. 

Зазвичай цю інформацію засекречували, але ж хоч щось має бути відомо. 

– Різне, – знизав плечима він, – я – більш детально про ілюзії і контроль через сни і як його можна уникнути, – відповів, а тоді запнувся, наче сказав щось зайве і тепер не знає чи продовжувати чи замовкнути. 

– Як ти її узагалі вмовив? – здивовано запитала. 

Я здогадувалася, що це стосується мене, але Тереза була з тих людей, яка воліла б приділити усю свою увагу лише навчанню і не витрачати свій час намарно. 

– Та нічого такого, – сказав він, поправляючи окуляри правою рукою. 

Тесс. Так, вони у нього є. І я сама згадала про це тільки зараз. 

Явна ознака того, що він хоче щось приховати, бо зазвичай він це робив лівою. 

Зрозумівши, що я його розкусила він дав свою відповідь, але я знала, що він може легко обманути і не видасти себе. Та й рівень імпровізації і викручування у нього був прекрасним. 

Тож я точно знала – справа не в навчанні. 

Має бути більш вагома причина чому Тереза вирішила допомагати своєму  братові якого завжди вважала нездарою і просто тим, кого вона дещо зневажає. 

Правильна відповідь крутилася на думці, але вислизала, щойно вона до неї наближалася. 

– А тепер ходімо, у нас залишилося три хвилини, – ось саме зараз у його тон повернулася серйозність, щоб уже за мить змінитися на приречене, – Теза мене колись точно прикопає під найближчим кущем. 

– Щастя, що їх тут немає, – завершила фразу я. 

Томас відкрив двері в наступну аудиторію і ми пройшли всередину. Не сказати, що була в настрої для того щоб робити зілля, але можливо саме така монотонна робота необхідна аби відволіктися.

Тесс. Розумні думки бігли за нею, але на щастя вона була швидша. Чи точніше у першому розділі я забула, що вирішила, що Томас має бути в окулярах, а так би давно себе видав.