Вітаю вас, друзі!

Щиро перепрошую тих, хто чекав сьогодні на вихід чергової глави «Податку на надію». На деякий час цей проєкт поставлено на паузу через те, що я з головою поринула в роботу над «Іскрами влади». Прогинатися під графік і видавати на-гора главу заради глави, ображаючи вас поганою якістю, я не хочу. Ви знаєте, з якою ретельністю я прописую психологізм ситуації, мотивацію кожного героя, не залишаючи поза увагою логіку інтриг.

У світі Каліди, зануреному в сутінки сірої моралі, назріває справжній тектонічний зсув, і це порівняння обрано не випадково. Я підводжу героїв до найпотужнішого зламу так само неквапливо, як накопичується напруга в масивних плитах перед землетрусом. Якщо раніше главу цілком можна було написати за вечір, то тепер я просуваюся обережно, прислухаючись до голосів героїв та власної інтуїції, збираючи текст по крихтах кілька днів поспіль. І все заради того, щоб, прочитавши доленосну сцену, ви не вигукнули: «Ні, притягнуто за вуха! Вони не могли так вчинити!» Я хочу, щоб ви видихнули й прошепотіли: «Вони не могли інакше...»

Кіра та Арчі не прощаються з нами. Складно закінчити історію, ідеї для якої щедро підкидає саме життя. Ця парочка взяла тайм-аут від сердечних переживань клієнток, насолоджуючись кавою, тортиком і чимось, що заведено в цифровому світі ШІ. А шанувальникам суворого світу Цитаделі я пораджу запастися валеріанкою. Або чимось міцнішим. Скоро знадобиться.