«Давай, зберися, ганчірко! — я міцно стиснула краї сукні. — Влад тобі ніхто! Він дорослий, і в нього своє життя. А ти для нього — нуль без палички. Тож не будь недотепою».

Треба сказати, Ірина вміла ефектно з’являтися. Зацокали підбори, і у дверному отворі спочатку з’явилися груди, а вже потім — щаслива власниця пишних форм. Дірявий бензобак! Такими «буферами» добре горіхи колоти! Я ошелешено поглянула на Пашку, а він лише грайливо повів світлими бровами, мовляв, ну як тобі? Бачила?

Білявка в ультрамодній сукні продефілювала повз, виписуючи стегнами. Тепер я могла її роздивитися: висока, ноги від вух, волосся рівне — до пояса, гладке. Випещена. І так, красива. Ірина була старшою за Влада і поводилася як господиня. Бабця б моя сказала: вона тут як вдома.

— Ірочко, уже все готове, — він відсунув для неї стілець, притримав під лікоть, геть ігноруючи мою присутність.

А в мене від отого «ірочко» нудота до горла підступає. Дивлюся на нього і не впізнаю: усміхається, риси обличчя м’які, жодного льоду в голосі. Зі мною Вишневецький так не говорив, зі мною він не церемонився. Хотілося кинути все і втекти, але я змусила себе сидіти.

Білявка нарешті зволіла підняти голову, і вп'яла в мене очі, ніби щойно помітила. Свіжа прода вже на сайті. Насолоджуйтеся!  https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183