Вона думала, що може купити його, як річ.
Він вирішив, що за ці гроші візьме набагато більше.
Уривок:
— Один мільйон гривень. Готівкою або на будь-який рахунок, який ти вкажеш, — сказала я, дивлячись йому прямо в очі. — Умова одна. Протягом наступного місяця ти належиш мені. Приїжджаєш за першим дзвінком. Жодних питань, жодного втручання в моє життя, жодних почуттів. Чистий договір.
Давид завмер. Я бачила, як розширились його зіниці, як на красивому обличчі змішалися шок, образа і щось небезпечне.
— Ти серйозно? — його голос став небезпечно тихим. — Ти викликала мене, щоб запропонувати стати твоїм… платним хлопцем?
— Я пропоную угоду, від якої дурні не відмовляються, — холодно відповіла я. — Мені потрібен ти. Тобі потрібні гроші. Не влаштовуй драми.
Він різко підвівся і почав міряти вітальню кроками. Я бачила, як у ньому борються гордість і спокуса. Мільйон для двадцятирічного хлопця, який підробляє в барі і ганяє на старому байку, — це цілий новий світ.
Нарешті він зупинився біля вікна, повернувся до мене. У його очах вже не було наївності. Лише темна, зухвала рішучість.
— Добре, принцесо, — сказав він, підходячи ближче. — Я згоден. Але запам’ятай одну річ: якщо я продаю тобі свій місяць, то відпрацьовувати його буду так, що ти проклянеш той день, коли вирішила пограти зі мною в капіталізм.
Він зробив крок і різко притягнув мене до себе.
А потім двері квартири відчинилися.
На порозі спальні з’явився Петро.
— Ну привіт, Дано, — крижаним голосом промовив мій чоловік. — Бачу, ти дуже швидко знайшла підрядника для нашого нового бізнес-проєкту.

 Читайте повний розділ за посиланням

https://booknet.ua/book/bez-pamyat-kohayu-b456487