Запрошую на веселу, літню новинку “Покарана літом”❤️

– Ти мені, паразитка, всю цибулю повиривала! – заголосила бабуся. – Це ж новий сорт! Ти бур'яни залишила, а цибулю під корінь видерла!

Я ошелешено поглянула на Діму. Він на секунду завмер, а потім вибухнув таким голосним, заливистим сміхом, що на весь город було чути. От гад! Він же навмисне мені так показав і заплутав… Ну, я йому зараз влаштую!

– Це він мені так показав! – я тицьнула пальцем у бік Діми.

– А ти сама не знаєш, який вигляд має цибуля? – запитав цей жук.

Виглядала вона й справді незвично, сорт якийсь інший, я такого раніше не бачила. Але від відповідальності Діму це взагалі не звільняло!

– Ну все, тобі кінець!

Я кинулася до нього. Поруч якраз висіла мотузка із речами, що сушилися, я зірвала якийсь рушник і побігла на нього, розмахуючи своєю «зброєю».

– Ти у мене зараз отримаєш!

...

– Ба, ну пробач, – стиснувши губи, видихнула я. – Я правда не винна, це все Діма! Він мені так показав. Треба було краще пояснювати.

– Боже, це ж тільки перший день… – хапалася за голову бабуся.

– Може, він і останній, а? – з надією запитала я. – Ну скажи мамі, що ти мене не витримаєш, і хай мене заберуть назад у місто. Від мене ж тут справді одна шкода.

– Ні, люба. Я знаю, що в тебе все вийде, – відрізала бабуся. – Так що поки можете відпочити, але потім я тобі ще роботу знайду.

Мабуть, план із достроковим поверненням провалився, і в спокої мене тут не залишать.

Також сьогодні діє знижка на “Одержимість нею”. Нижче ціни вже не буде.

– У вас інших справ немає?

– Важливішого за тебе зараз точно нічого немає, – прямо відповів я.

– Тоді допоможіть он там заправити, – вона вказала пальцем на дальній край ліжка. – Там трохи з'їхало, треба просто натягнути на себе.

Я усміхнувся, але сперечатися не став – неохоче підвівся з крісла й зробив те, що вона просила.

– Повитріщатися спокійно не даєш, – удавано зітхнув я.

– Було б на що витріщатися, – фиркнула Юля.

– То покажи більше.

– Маніяк, – буркнула вона, коли з ліжком нарешті було покінчено.

– Ага. Голодний маніяк, у якого давно нікого не було.

– Це не мої проблеми, – відрізала Юля. – Знайдіть собі кого-небудь.

Вона нахилилася до крісла, щоб забрати білизну, але я в один крок опинився прямо за її спиною.

– Хто-небудь мені не підходить. Мені потрібна ти, – тихо шепнув я їй на вухо. – У мене від тебе вже мозок плавиться.

4ZQ7AWna

GYlyvRBK

“Дівчина мого сина. Гріх на двох”

Мій телеграм-канал, де будуть всі візуали та спойлери