Вітаю, друзі! Поспішаю поділитися з вами неймовірною новиною: роботу над моєю новою книгою офіційно ЗАВЕРШЕНО! ?✨

Ця історія про пригоди Кайто та його, м'яко кажучи, «нетипової» команди пройшла повний цикл від перших ідей до фінальної крапки. І сьогодні, озираючись назад, я хочу підбити підсумки цієї абсурдної, веселої та дуже чесної подорожі.

? Про що цей роман?

Якщо коротко: це комедійне фентезі про те, як класичні штампи розбиваються об сурову (і дуже смішну) реальність.

Головний герой, звичайний хлопець, отримує читерську «Ауру правди». Вона не дає йому сили крушити ворогів, але змушує кожного в радіусі 30 метрів вибовкувати найпотаємніші й найнезручніші думки. Разом із ним до фіналу дійшла команда, де кожен має свої «грішки»:

• Вероніка — демониця та колишня HR-менеджерка армії Володаря Демонів, яка понад усе ненавидить хаос і обожнює структуру.

• Еліза — мечниця, яка частіше перечіпається через камінці, ніж б'є ворогів навмисно.

• Міра — маг, яка загрузла в кричущих боргах за навчання й випадково підриває лабораторії.

• Селена — свята, що має пристрасть до азартних ігор.

• Ліра — звіролюдка-вовчиця, яка керується виключно голодом (і навіть може з'їсти гобліна живцем).

• Аріель — ельфійка-«екотерористка», яка насправді боїться великих тварин і випадково спалила священне дерево.

І вишенька на торті — сам Володар Демонів (Такеші), який виявився втомленим японським клерком, що помер від перевтоми й просто хоче пекти хліб у спокої.

? Візуальний стиль проекту

Протягом усієї роботи ми створювали яскраві ілюстрації в аніме-стилі. Головною фішкою візуалу стали комічні бульбашки думок та іконки стресу, які наочно показували роботу Аури Правди. Кадри з заповненням бюрократичних анкет у середньовічній таверні, епічний «театральний» перформанс замість справжньої битви у тронній залі та фінальні затишні посиденьки у кав'ярні біля річки — усе це допомогло втілити атмосферу книги на повну.

? Що в результаті?

Ця книга — не про пафосне спасіння світу. Вона про те, як абсолютно різні, дивні й «зламані» життям персонажі завдяки абсолютній, часом болючій чесності стають справжньою командою. Вони змогли перехитрити навіть саму Богиню-стажерку, зламавши нав'язаний їм шаблонний сюжет, і вибороли право на своє просте, людське щастя.

«Це була найдивніша, найбезглуздіша й найчесніша компанія людей, яких я коли-небудь зустрічав. І чомусь мені це навіть подобалося». — Кайто.

? Що далі?

Історію написано, ілюстрації готові. Попереду — етап вичитки, фінального редагування та публікації! Нагадую, що я планую зібрати свої історії в один том та замовити обмежений тираж фізичних примірників для власної полиці та найближчих.

Дякую кожному, хто стежив за процесом створення, давав поради та надихав!

Як вам такий фінал історії? Який персонаж або сцена запам'яталися вам найбільше? Діліться своїми думками в коментарях! ?