До закінчення дії знижки трохи більше двох годин.

Поспішайте!!!

Пристрасно, емоційно, відверто.

Перше і єдине кохання.

Зустріч через роки.

Зрада і ревнощі.

Трикутник.

Спільна дитина.

     - Злиденка  якась. - почув зі сторони  де сидить наша  королева краси -  Юля Ромашова.

     - І  не кажи. Сіра миша.  - підтримує подругу Маша Собко.

     А мені новенька відразу здалась  якоюсь... особливою чи що? Не такою як всі. Сам  не розумію чому. Вона щоразу червоніла від уваги до себе і це виглядало дуже мило і  по-дитячому.  А  ще,  коли вона  посміхалась  то на її щоках з'являлись ямочки. І ім'я в неї красиве  - Даша.   

      Зрозуміло що сьогодні  вчителі новеньку не чіпали. Лише знайомились.  Вона на   кожному уроці  підіймалась з місця , червоніла і всім відповідала одне і  те ж  саме .  А я кожного разу  помічав щось нове в її зовнішності. То те, що на шиї в неї  маленька  родимка, то   те,    що стоїть вона дуже рівно, наче палицю проковтнула.  Відразу  з'явилась   думка, що мабуть вона займалась  якоюсь легкою атлетикою, чи іншим видом  спорту.  То те, що   в   неї   волосся  з  якимось медовим відтінком...  Коротше,   ця   дівчина постійно притягувала мою увагу.

     Останнім  уроком  в нас була фізкультура. Після розминки всі почали грати волейбол,   хлопці проти дівчат.  Всі окрім  новенької. Так  як  в Даші не було   спортивної   форми,   вона сиділа весь урок на лавці  і читала  книгу. В якийсь момент я якось не так пасанув  і  м'яч полетів в  сторону   дівчини. Добре  що вона швидко зреагувала  і  впіймала   його, бо мабуть отримала б по обличчі.  Я  побіг до неї. Даша  піднялась з лавки  і  ми   опинились дуже  близько.   Їй   відходити не було куди , а мені  чомусь не  хотілось.  Наче приклеївся   до   підлоги.                         

     - Пробач. Ти в нормі? - запитую і роздивляюсь  її зблизька.  Очі в неї дуже гарні і вії  довгі ,  закручені,  здається майже до брів.  Над верхньою  губою теж родимка  і в мене  з'явилось   бажання  торкнутись її пальцем.  Даша  посміхнулась  показуючи  ямочки  від  чого в мене   прискорилось серцебиття і тіло здається  скам'яніло. 

     - Так. Все добре. -  відповідає  червоніючи і на мить опускає  очі,  потім знов дивиться   на   мене .  Від неї приємно пахне. Здається якимись квітами.

     - Ти  чого  там завис , Романовський?  - кричить Юля чим приводить мене до тями.  - Давай   сюди м'яч .

     Даша протягла мені м'яч  і коли я його забирав , випадково торкнувся її руки пальцями. Дівчина знов опустила  очі а я на  ватяних ногах повернувся до однокласників.  Я не   міг   зрозуміти що це було ? Не   міг зрозуміти що  це за пожежа в грудях   і чому мені так  хочеться щоб  вона знов   подивилась на мене? Мені завжди подобалась увага  дівчат, але вперше  дівчина   сподобалась мені . Настільки сподобалась.

А також, щойно було опубліковано новий розділ книги "Подруга моєї сестри".

 Запрошую!

Наступного ранку ми з Нікою разом приїхали до інституту і тримаючись за руки увійшли в корпус. Я бачив як деякі студенти на нас косились. Звісно, сьогодні ж нас разом бачать вперше. Здається минули лише вихідні, але за цей час стільки всього змінилось...
І не всі зміни приємні... Біля нашої аудиторії стоїть Назар, який відразу кинув погляд на наші сплетені пальці і я бачив що йому це було неприємно. Та він буде змушений з цим змиритись. Біля нього стоїть Орест і ще кілька хлопців.

- Привіт. - привітались ми і я за звичкою протягнув руку для привітання. Назар подивився на неї і демонстративно відвернувся. В грудях неприємно кольнуло.

- Привіт, Ковальові. - посміхається Шупер. - Потрібно буде сказати історичці, що вона наче в воду дивилась. Мабуть вона якась чаклунка. Чи вам сподобалось як це звучить? Гм, Ковальові?

- Закрийся вже, Оресте. - фиркає Назар.

- А що? Я ж правду кажу, так, Лебеденко? Ти нарешті визначилась хто чоловік а хто коханець? - я штовхнув його в груди.

- Ти що по хорошому не розумієш? Не втручайся не в свої справи. - гарчу.

- Тьомочка, не треба. Прошу. - вклинюється між нами Ніка.

- Щось ти останнім часом занадто агресивний, Тьомочка. - шкіриться Шупер. - Я ж лише жартую.

- Тупі в тебе жарти. - фиркає Назар і першим заходить в аудиторію. Тут я з ним цілком погоджуюсь.

- Мені дуже шкода що ви через мене посварились. - майже шепоче Ніка. Нахиляюсь і цілую її в губи.

- Ти ні в чому не винна, маленька. Ніхто не винен. Сталось так як мало статись. І присягаюсь, я ні про що не шкодую.

Гарного вечора і тихої ночі!!!