З чого народився «холодний розрахунок»

Привіт.

Якщо ви зараз читаєте цей блог, то, є імовірність того, що ви вже помітили мою нову книгу або лише думаєте, чи варто починати її читати. Саме тому я вирішив не переказувати сюжет і не намагатися заінтригувати вас черговою гучною обіцянкою. Мені хочеться чесно розповісти, чому ця історія взагалі з'явилася і чому вона для мене набагато більша, ніж просто ще один фантастичний роман.

У якийсь момент я поставив собі дуже просте запитання.

Що буде, якщо людство навчиться не просто створювати штучний інтелект, а почне покладатися на нього майже в кожному своєму рішенні? Не тому, що люди перестали думати самостійно, а тому, що система здатна проаналізувати значно більше факторів, ніж будь-яка людина. Саме з цього маленького запитання й почала народжуватися ідея світу, у якому головною цінністю стала не інформація, а ймовірність.

Проте дуже швидко я зрозумів, що мене цікавить зовсім інше.

Не технології.

Не штучний інтелект.

І навіть не майбутнє.

Мене зацікавила сама природа світу. Чи існує момент, коли реальність стає настільки складною, що її вже неможливо остаточно прорахувати? Чи може будь-яка, навіть найдосконаліша система, одного дня просто перестати встигати за кількістю нових зв'язків, які народжуються щосекунди?

Саме навколо цієї думки і будується весь роман.

Я не хочу обіцяти нескінченні перестрілки чи екшен у кожній главі. Звісно, у книзі будуть конфлікти, інтриги й моменти високої напруги, але вони не є її головною метою. Найважливіше для мене — щоб кожна глава відкривала перед читачем ще одну маленьку частину великої картини, де навіть незначна деталь через десятки глав може виявитися ключем до всього сюжету.

Саме тому книга розкривається поступово.

Я люблю історії, після яких хочеться ще довго сидіти в тиші й думати. Саме таку історію я намагаюся написати. Можливо, не всі погодяться з ідеями, які в ній звучатимуть, і це абсолютно нормально. Навпаки, мені буде дуже цікаво читати ваші думки, припущення й навіть незгоду, адже хороша книга, як на мене, не повинна давати готові відповіді. Вона повинна змушувати ставити нові запитання.

І якщо після прочитання ви хоча б один раз подумаєте про світ трохи інакше, ніж до цього, значить, ця історія вже виконала свою головну мету.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Букнет шукає відеомейкерів і креаторів!
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Важливі новини та трохи інтриги ;))
Доброго всім суботнього дня ))) Моя поточна історія «Чернетка наших почуттів» невпинно добігає кінця — фінальні сторінки чекають на вас уже 1 вересня! Але навіть не думайте сумувати, бо я з вами не прощаюся надовго. Вже
Коли привиди бачать тебе
А як би ви почувалися, опинившись у будинку, повному привидів? … але більше не здатні їх побачити? Здавалося б, для Іселли все нарешті склалося. Вона стала смертною, знову може дихати. Її бачать живі. Вона більше не привид,
Твоє кохання – мої крила завершено! За лаштунками
Вітаннячка, мої любі! Нарешті я завершила історію Дана та Зої "Твоє кохання – мої крила". Епілоги від Зої та Дана вже є. Там невеликий СПОЙЛЕР до історії Люка та Мей. Я дуже полюбила героїв. Дякую, що пройшли з ними
Якщо ви пишете містику чи жахи.
Якщо ви пишете містику чи жахи, то можливо вам буде корисним наступний розділ: Засоби підсилення атмосфери тривоги та жаху в тексті, викладений в книзі Інструменти літератора. Навряд чи там зібрані всі інструменти -
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше