Мені дуже сподобалося, що після попередніх дописів у коментарях народжувалися такі глибокі розмови. Тому я вирішила продовжити цю невелику традицію й час від часу ділитися з вами питаннями, над якими цікаво поміркувати разом. Письменник і читач - це не лише автор і людина, яка гортає сторінки. Це двоє, яких одного дня звела одна історія.
Тож сьогодні хочу поставити вам таке запитання:
"Чи може письменник бути повністю чесним із читачем?"
На перший погляд, відповідь здається очевидною. Звісно, ні. Адже письменник вигадує світи, створює персонажів, змушує їх закохуватися, втрачати, боротися, хоча, можливо, сам ніколи не проживав нічого подібного. Але якщо замислитися глибше, то чи справді література будується на вигадці?
Мені здається, письменник ніколи не бреше у своїх найважливіших текстах. Він може вигадати сюжет, місце, час чи героїв. Та він не здатен вигадати почуття, бо страх, любов, самотність, надія, ревнощі чи біль - все це він пропускає крізь себе. Можливо, саме тому різні автори можуть написати однакову історію, але вона ніколи не буде однаковою стовідсотково. Бо між рядками завжди залишається те, чого не видно: досвід, втрати, мрії, спогади й запитання, на які сам автор ще шукає відповідь.
І все ж існує одна річ, у якій письменник, мабуть, ніколи не буває повністю чесним. Він завжди щось приховує, проте не тому, що хоче обдурити читача. А тому, що не кожну частину себе готовий назвати своїм власним ім’ям. Тоді вона народжується в комусь із героїв, звучить у випадковому діалозі чи ховається в реченні, яке читач може навіть не помітити.
І, можливо, саме в цьому полягає парадокс письменництва.
Щоб сказати правду про себе, іноді потрібно вигадати цілий світ.
А як думаєте ви? Чи може письменник бути повністю чесним із читачем? Чи, можливо, найщиріші слова завжди заховані між рядками?
Підписуйтеся, якщо вам близькі такі розмови. Хочу, щоб цей блог став місцем, де письменник і читач не лише зустрічаються, а й разом шукають відповіді на запитання, які залишаються з нами ще довго після прочитаної книги. Гарного дня, мої любі✨
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені здається, письменник не може бути повністю чесним у словах, але може бути абсолютно чесним у почуттях. Адже сюжет можна вигадати, героїв створити, а от справжні емоції - ні. Іноді саме те, що залишається між рядками, говорить про автора більше, ніж будь-яке зізнання. Можливо, найбільша правда в літературі народжується не тоді, коли автор розповідає про себе прямо, а коли читач раптом впізнає себе в його історії
Думаю, не може не бути чесним. Все, що не щиро - не творчість, а підробка.
Дієз Алго, Так, бо все йде з душі автора❤️
а чи існує письменницька правда взагалі? процес написання дуже схожий з акторською грою, коли актор в ролі Ромео палає, викладується на всі 200% і не певен, чи це почуття його персонажа до героїні, чи його власні почуття до партнерки, чи десь посередині)
Вень Чжулун, Мені здається, письменницька правда існує, але вона не в тому, що автор пережив все сам. Вона в тому, що поки пишеш сцену, перестаєш бути собою. Ти на якийсь час стаєш своїми героями. Саме тому іноді після складних сцен відчуваєш втому, ніби це не персонаж плакав чи закохувався, а ти.
До речі, це одна з тем моєї книги циклу «Народжені тінями». Олівер - актор, і в першій частині він постійно ставить собі одне питання: де закінчується роль, яку він грає для всіх, і починається справжній він? З ким він чесний: із камерою, із собою чи з Іві? Мені здається, у творчості взагалі немає чіткої межі між «моїм» і «вигаданим». Найсильніші історії народжуються саме десь посередині❤️
Кожен твір письменника - частина його власного світу: те, що він пережив або те, що він (не)хотів відчути, побувати десь, зустріти когось... Своїми книгами він часто намагається побудувати діалог з читачем, поділитися емоціями, викликати схожі. Якщо письменник має свій творчий стиль, це вже говорить про певну правдивість - він зумів передати хоча б частину свого емоційного світу на сторінки книги. Через відгуки, коментарі історія може розкритися глибше, але з іншого боку, письменники - творчі особистості, тож читачам залишається тільки думати, що ж там насправді заховано між рядками...
Анастасія Котляр, Ідея блогу сподобалася❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати