Любі, до прочитання доступний новий розділ роману "Лисяче серце"

Уривок ✨ 

— Ліоне!

— Джаан!

— Брате, ліворуч! — почувся голос Муйона.

А потім усе стихло і Джаан опинилася сама. Вона озирнулася навкруги, ліс залишався таким самим наче нічого і не відбулося , проте Ліона і Муйона поруч більше не було.

— Ліоне!

Відповіді не було.

— Муйоне!

Лише відлуння.

Серце почало битися швидше.

— Спокійно...

Вона згадала слова Ліона: не піддаватися страху, не слухати голоси, не довіряти долині. Джаан рушила вперед. Через кілька хвилин дерева раптом розступилися, попереду стояв невеликий будинок: старий, дерев'яний, з  низьким дахом. А на подвір'ї  стояла жінка розвішувала білизну. Видовище здавалося дивним серед моторошного лісу. Жінка повільно обернулася, побачивши Джаан привітно усміхнулася та вклонилася.

— Ох, гостя, — сказала  вона.

— Добрий день, — невпевнено сказала Джаан.

— Ти заблукала?

— Я шукаю двох чоловіків.

Один із них високий, чорне волосся, золоті очі. Інший...

— Напівкровка з постійно невдоволеним обличчям?

Джаан здивувалася.

— Ви їх бачили?

Жінка похитала головою.

— Ні.

— Точно?

— У цьому лісі багато мандрівників. Та твоїх супутників я не зустрічала.

Джаан зітхнула.

— Дякую.

Вона вже збиралася йти але жінка раптом уважно подивилася на неї.

— Дивно...

— Що?

— Ти дуже схожа на неї.

— На кого?

— На Мей.

Джаан завмерла.

— Ви знаєте мою маму?

Жінка повільно кивнула.

— Колись знала.

— Де вона?

— Не знаю.

— Але ви її бачили?

— Дуже давно.

— А мого батька?

Жінка мовчала.

— Будь ласка, скажіть мені правду.

Жінка зітхнула.

— Заходь. Поговоримо за чаєм.

Ви вже здогадалися, що буде далі?