Знижка і картинки до Лесі

Вітаю, догогі читачі))

 

Сьогодні в мене знижка 20% на веселу історію про суворого голову тіньової варти і життєрадісну (не дивлячись на всі проблеми) сирітку-пустельницю Алері. Спадкоємиця Бурі

 

 

Вона сирітка зі справжніми злими родичами, сумнівним походженням, незареєстрованим нетиповим магічним даром. Іще в неї спадок фактично вкрали, навіть той, про який і не здогадуються. І в столицю вона приїхала не заради балів і чиїхось гарних очей.

Він голова тіньової варти, надто молодий, надто холодний, надто заклопотаний. І сирітки, котрих підсовує йому мама, бо пора одружуватися, в нього вже в печінках сидять. А бабуся його вмовила допомогти черговій, коли в нього і без того проблем купа.

І що вони вирішили при першій же зустрічі? Правильно, триматися один від одного якомога далі.

 

А іще в мене були час і натхнення, щоб поспілкуватись з джеміні і попросити його намалювати сцену знайомства Лесі з книги Не мала Леся клопоту з магічною стороною світу і з Ромчиком. 

 

— Кахинк, — знову вирішив прийняти участь в розмові Ромчик. Говорив, правда, на незрозумілій мові, але то таке.

— Ти це, давай роби щось, відьмо, — підтримав розмову привид.

— Що робити? — вирішила теж не мовчати Леся. А то ж неввічливо якось. А ввічливість, то святе. Особливо в селі у родичів.

— Та звідки ж мені знати що? Я в ваших відьомських справах не розбираюсь. Раз приманила ось це своїм ворожінням, тепер маєш прогнати. Інакше воно тебе зжере. А ти гарна, тебе шкода.

— Яка милота, — пробурмотіла Леся.

От кажуть ж розумні люди, що не можна на інших людей порчу наводити. Що карма і все таке. Але ж ніхто не сказав, який саме вигляд та карма може прийняти.

— Ти його вивчаєш, чи що, відьмо? — ніяк не міг заспокоїтись привид.

— Чому ти мене постійно відьмою обзиваєш? — вирішила дізнатись наостанок Леся. Бо не може ж вона роками не зводити з Ромчика очей. Та навіть з коханим чоловіком цей номер ніколи б не пройшов. А тут таке.

— А як мені іще відьму називати? Ми з тобою не знайомі.

— Я не відьма.

— Ой, не стидайся, відьми мені завжди подобались, особливо такі тендітні і руденькі.

— Я не відьма, — чомусь продовжила заперечувати Леся.

— Що я відьму від не відьми не відрізню? Та й змінені наговори тільки у справжніх відьом спрацьовують. У простих жінок, навіть тих диких магічок, магія повинна бути правильною, єдина помилка, і то просто набір слів. І тільки відьми тією силою крутять, як хочуть. Гірше тільки богині. Бачив я одну, з некромантом сварилась, а ще богиня кохання. Та всі сільські чоловіки разом за рік так не наматюкаються, як вона одна…

Леся зітхнула і стала сподіватися, що це просто сон. Кошмарний. Бо які ще відьми, богині і некроманти? Скільки прожила, жодного з цих персонажів не бачила ні разу.

З іншого боку, Ромчиків вона досі теж не бачила і не думала, що на вигляд вони саме такі.

Леся знову зітхнула і всього на мить відвела від покруча погляд, бо щось десь зашаруділо. І ніч наче вибухнула.

— Уар! — явно образився Ромчик, ривком став вищим і ширшим, задер в небо свої лапища з пазурами, а потім ступив вперед, до Лесі.

— Роби щось, відьмо! — заверещав привид, судячи зі звуку, в процесі переміщуючись кудись якомога далі.

— Е-е-е-е… — з усіх сил задумалась Леся.

Вона терпіти не могла, коли на неї тиснуть. А ці обставини тиснули на неї так, як ніколи не виходило у вчителів, шефів і телефонних шахраїв, котрі дзвонять від імені банку. Світ уповільнився. Та вона сама уповільнилась і ледь-ледь підняла руку, котра раптом стала дуже важкою. В голові замість думок стояв свист вітра і плескіт хвиль об дерев’яний причал. Що робити, вона не уявляла. Нічого не робити не могла. І взагалі, було дуже образливо.

— Та щоб ти провалився, оброс квітами і кротів годував! — несподівано для самої себе рявкнула Леся, підняла все-таки руку перед собою і широко перехрестила Ромчика, припечатавши про всяк випадок голосним: — Амінь!

 

А іще ШІ, схоже, намагався зі мною поговорити, тільки я його мову не зрозуміла)) От що написано в лівому верхньому куту?

 

Ілюстрації, новини, сюрпризи і різне веселеньке бувають тут телеграм тут інстаграм і тут фейсбук

Приємного читання))

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Асея Мітрель
05.07.2026, 12:59:22

Історія про Алері супер! Більшу частину книги виникала думка "бідний Тірен" з усіма тими дівчатами. А змій то взагалі унікальний персонаж!

Показати 3 відповіді
Тетяна Гуркало
05.07.2026, 15:16:40

Асея Мітрель, а куди йому діватись, йому ж в тому королівстві жити))

avatar
Дієз Алго
05.07.2026, 13:34:13

А-ха-ха, добрий такий собі Ромчик...

Тетяна Гуркало
05.07.2026, 14:18:03

Дієз Алго, а який красунчик))

avatar
Олена Гушпит
05.07.2026, 13:23:04

Історія Алері неймовірно цікава!!! ❤️❤️❤️ А Леся смішна!!! ❤️❤️❤️

Тетяна Гуркало
05.07.2026, 14:17:51

Олена Гушпит, дякую))

avatar
Лара Роса
05.07.2026, 12:54:20

Приємна знижка з такою приємною зимовою прохолодою в книзі - саме те, щоб насолодитись нею в спеку! Леся - то вогонь!))

Тетяна Гуркало
05.07.2026, 14:17:09

Лара Роса, дякую))

Інші блоги
Talis est Obsessio: Князь Безодні у небезпеці✨
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels Глухим звуком метал вдарився об землю. А тоді демониця перемістила їх із Асмодеєм, лишивши Ізуель саму.
Talis est Obsessio: виховна робота✨
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels – Хтось прийшов? – спитав Тай. – Так, розгнівана Емерод! – вдаривши двері ще дужче,
Рухаємося далі!
Невелике повідомлення всім тим, хто читав першу книгу циклу Фейрія, яку днями було успішно завершено, і, сподіваюся, почав знайомитися з другою. Вона буде опублікована в досить стислий термін — до 15 липня. Візуалізації,
Якщо ще не читали - "Фатальна ПІдмІна"
Запрошую вас до завершеної книги «ФАТАЛЬНА ПІДМІНА» — історії, яка захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого фіналу. Це роман, який можна проковтнути за кілька годин або розтягнути на декілька вечорів,
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше