Ви навіть не уявляєте, як хвилююче й важко повертатися після довгої відсутності. Це відчуття, ніби починаєш усе з чистого аркуша.

Я безмежно вдячна моїм «старожилам», які дочекалися мене, і неймовірно рада вітати нових читачів. Обіцяю: я зроблю все, щоб не зникати надовго (хейтери, вибачте, не дочекаєтесь!).

А тепер до приємних новин! Запрошую всіх, хто вже почав знайомство з моєю новою романтичною комедією «(Не) зручне співжиття з босом», на вечірнє побачення з книгою.

Сьогодні о 20:00 вийде продовження! Сподіваюся, моя Муза та фантазія вас порадують.

І трохи спойлеру:

...Марта втомлено потерла скроні, намагаючись зібрати думки докупи.

- Ми щойно працювали разом над моєю презентацією. Він допоміг усе переробити.

- Вже? В перший день? — Оля здивовано підняла брови. — І ти після цього тет-а-тету все ще жива і не пакуєш речі в картонну коробку?

- Як бачиш.

Оля задумливо покрутила свою масивну сережку і видала свій експертний вердикт:

- Значить, Марто, ти йому як мінімум цікава.

- З якого переляку ти це взяла?!

- Бо якби ти була для нього просто дратуючим фактором чи звичайною дурною проблемою, то тебе б уже давно «ліквідували адміністративно» через відділ кадрів за п'ять хвилин. А він витратив свій дорогоцінний час на виправлення твоїх слайдів. Відчуваєш різницю?

- Мене це взагалі ніяк не заспокоює, — пробурмотіла Марта, хоча десь глибоко всередині маленька іскорка логіки погодилася з подругою. Вона знову мимохідь поглянула в бік зачинених дверей кабінету. — Просто... він взагалі не такий, як я собі уявляла після розповідей Ірини. Не злий робот.

- О-о-о... — багатозначно й протяжно видала Оля.

- Що «о-о-о»?

- Це найнебезпечніша фраза у світі, Мартусю...

Зазирайте на сторінку о 20:00, обов'язково додавайте історію до своєї бібліотеки, щоб не пропустити оновлення, та діліться першими враженнями в коментарях — для мене це зараз життєво необхідно.

Дякую, що читаєте, надихаєте і залишаєтесь зі мною!

З теплом і безмежною вдячністю,

Ваша авторка — Тіна ВОЛФ ❤