Зізнаюся чесно: я не забула про книгу і не забила на неї. Я просто героїчно вперлася в глухий кут — і тепер милуюся ним зсередини.

Не знаю, що мене смикнуло почати одразу дві книги, події яких відбуваються в одному місці й в один час. Дорогі автори, якщо ви це читаєте — не робіть так. Просто повірте на слово. Це той жанр жаху, який не потрапляє в анотації.

Задум був гарний: показати інших героїв — їхнє життя тоді, коли вони були поза полем зору Ксандри. Як Нолан опановував свій дар. Як вони з Віллоу шукали роботу. Як Ренні творила свої артефакти. А Тео... ну, Тео жив і мовчав )) Свою харизматичну дівчину він, сподіваюся, зустріне трохи пізніше.

І все йшло чудово рівно до дня їхнього знайомства з Ксандрою. Бо тепер мені треба написати ті самі події — але з погляду Нолана. Ті, які ви вже читали. Ще раз. Іншими очима. Ну... таке.

Тож так, я офіційно в творчій кризі.

Але! Я перевиконала план по «Все (не) за планом 3» і «Все (не) так, як здається», щоб викроїти день саме для «Верби та Олова». А сьогодні ще й перевиконала план по постах. Тобто працюю я багато — просто не завжди туди, куди треба ))

Не бийте, будь ласка. Продовження буде обов'язково.

І маленька зізнавальна деталь наостанок: у мене вже дозріла ідея просто пропустити цей розділ і поставити скромне «див. розділ такий-то у "Все (не) за планом"». Якщо за тиждень карти так і не складуться — так і зроблю. І вдаватиму, що це авторське ноу-хау, а не жест відчаю ))