Історія не була подана на рецензію, але після прочитання я просто не змогла пройти повз. Хочу поділитися з вами своїми враженнями від книги Асеї Мітрель «Кава, полита сльозами».
Це невелика за обсягом, але надзвичайно глибока історія про рутинні будні мами. Мами, яка не має права бути слабкою перед дітьми, якій постійно бракує часу на себе, чи навіть на те, щоб спокійно приготувати вечерю. Мами, яка щоранку наливає собі каву, але майже ніколи не встигає випити її гарячою.
І це неймовірно життєво. Під час декрету жінка часто відкладає власні потреби на другий план. Увесь час і сили забирають маленькі «хаосенята». А якщо раптом і з'являється вільна хвилина, то вона нерідко йде не на відпочинок, а прати, мити посуду, прибирати чи виконувати десятки інших домашніх справ.
Для мене ця історія — нагадування про те, що материнство є величезною працею, яку часто недооцінюють. Проте авторка залишає читачеві й промінчик надії: рано чи пізно настане той момент, коли життя увійде у своє русло, діти підростуть, сил стане більше, а кава нарешті перестане холонути на столі.
Дякую Асеї Мітрель за таку щиру та життєву історію, яка ще раз нагадує, наскільки цінною є материнська любов і скільки сил вона потребує.
P.S. Усім мамам хочеться побажати лише одного: нехай одного дня ваша кава обов'язково буде гарячою, а часу на себе стане хоч трохи більше.