Для когось це була випадкова похвала, для когось — бажання довести собі, що може. Мене найбільше надихнув чоловік, який сказав: «Твої історії цікаві». І саме тоді я зрозуміла: хочу, щоб мої світи жили не лише в моїй голові, а й у чужих.
Література — це емоція. Але вона різна:
Фентезі — не тільки цікава подорож героїв, а й складні випробування, які ми маємо й у житті, тільки в іншому світі серед містичних створінь.
Жахи — не лише скрімери, що вискакують зненацька, а й той первісний страх, який рятує нас від небезпеки. Це відчуття, що щось ховається поруч і шепоче про існування холодної старої з косою.
Детективи — не тільки про перемогу блискучого розуму слідчих, а й про причини появи тих «хижаків», які вбивають своїх жертв.
Драма — не лише сльози персонажів і співпереживання читачів, а й відкриття істин, на які ми часто закриваємо очі.
Дарк‑романи — це не лише владний герой і ніжна героїня. Це висока амплітуда переживань, емоційні стрибки, які дарують задоволення. Це карусель, що дозволяє у безпечних умовах прожити сильний рівень адреналіну та насолоди.
І все це манило мене й шепотіло: «Ти можеш про це написати». Так у мене з’явилося багато чернеток, і тепер я поступово редагую та викладаю свою першу книгу.
А що стало вашим поштовхом до письма?
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПершим моїм досвідом стало бойове темне фентезі. Тоді, майже 20 років тому, я грала в одну онлайн-гру, і там сталася сюжетна подія, яка спричинила чимале обурення серед гравців. Мені ж стало цікаво: якщо уявити, що ця подія - фінал, то яка низка подій могла б до нього призвести? Почала писати історію в творчій гілці місцевого форуму, і... Читачам сподобалось.
Потім була довга перерва. Але в голові крутилися сюжети, які було вже не спинити.
Так я написала чималенький цикл темного бойового фентезі, який вже фактично не був фанфіком. Ще пізніше прийшла з ним сюди, але тут складно збирати читачів, якщо в книзі взагалі немає любовної лінії в загальноприйнятому значенні :-D І це мене пригнічувало.
Чоловік подивився на мої творчі поневіряння, і такий: так чому ж не спробуєш? В результаті заклалися, бо я не вірила в те, що можу писати щось любовне так, щоб це було цікаво читачам - і мені заразом (бо, сюрприз, мені доволі складно догодити з достовірністю любовної лінії, хоч і знаю, що це суто смаковщина). Вирішила спробувати, але була настільки впевнена у невдачі, що вирішила - гуляти, так на повну: почала писати темне еротичне фентезі.
В результаті... Чоловік виграв. І ось я тут :-D
Анні Флейм, ❤️❤️❤️❤️
Моїм ідеям стало вже занадто тісно в голові:)
З дитинства пишу вірші, і вже багато років час від часу відбувається щось на кшталт: "вау, яка класна ідея, колись напишу книгу" :D
Ось, власне, цей "колись" настав. Хоча, ще жодної ідеї з тих які були придумані раніше не втілила, не вистачає часу. Нові лізуть поперед черги:)
Асея Мітрель, Виділяйте, більше часу ідеї повинні не тільки жити в голові)
«Для мене творчість стала способом пережити непростий період після розставання з близькими людьми. Ми зараз на відстані, тому я почала писати цю історію, щоб зробити їм приємно і розважити. Це мій спосіб підтримувати зв'язок: завдяки відеозв'язку ми разом сміємося над героями та приємно скорочуємо вечори у теплій дружній атмосфері».Тож запрошую і вас приєднатися до нашої дружної атмосфери в іронічному детективі «Пригоди дачного синдикату».
Наталя Дотепчук, ❤️❤️❤️
я пишу, щоб відволікатися від того, що мене напрягає в реальному житті, щоб скидати емоції
Агнія Бурне, плюсую, я теж пишу, серед іншого, тому, що цей процес допомагає мені зозульку на місці втримати:)
Стосовно жахів не погоджусь. Для авторів — це, перш за все, легальний спосіб зазирнути у власну "тінь", препарувати власні страхи й перетворити деструктивну тривогу на творчу енергію.
Тобто ми вбиваємо героїв не тому, що любимо боятися скрімерів. А тому, що якщо не зробимо це, тоді навʼязливі думки вбʼють нас.
Трилери/жахи/хорори пишуть в основному люди з підвищеним рівнем тривоги.
Анастасія Коваленко, ❤️
Так я почала писати кілька років тому книги, до цього захоплювалася поезією, вірші писала) А тепер ще й книги. А вся справа в тому що я на деякий час просто перестала писати, та тепер повернулася до написання
знову. Також поштовхом стало саме те, що мені також сказали що у мене буде успіх у написанні, і в цілому у цій справі. І я повернулася до написання знову. Та насправді цей талант у мене ще з дитинства, і ще десь приблизно у 11 - 13 років я була написала свій перший вірш, потім і інші... На даний момент пишу лише книги, можливо із часом ще дійду до поезії.. Бажаю вам успіхів, також)))
Аліна Чуйко (Hunter), Так, так. Так і є)
Я з дитинства такий + похвала + кудись необхідно виміщати свою шизу = і от я тут. Ну, це якщо дуже коротко)
Олексій Цапович, Вийшло дуже коротко, по при це зрозуміло)))
Починалося з віршів. Потім почала приймати участь в колективних проектах та конкурсах.
Анастасія Коваленко, Звучить як професійний шлях)
Запрошую почитати мій детективний цикл. Мої думки про детектив збігаються з вашими
Пацюк Червоній, Погляну вільним вечором). Дякую за рекомендацію❤️
Бажання прочитати більше про пригоди улюблених героїв. Потім ще пережити щось таке.
Аліна Чуйко (Hunter), )
Пишу, бо ще з дитинства вигадувала різні історії. Змінювалася я — змінювалися історії. Чого не писати, якщо до цього є схильність? Крім того, хочеться, щоб це стало основою справою в житті, бо ходити на роботу, яку в душі ненавидиш, просто руйнує з середини. І я жалкую, що не почала раніше, що роками сумнівалася.
Аліна Чуйко (Hunter), ♥️☺️♥️
Все почалося з віршів і гуморесок. А потім пі про кохання)
Ромул Шерідан, Дуже романтичний шлях.)
Чоловік? Ви заміжня? Чи якийсь інший чоловік?
Олег Кучер, Так мій законний чоловік)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати