Для когось це була випадкова похвала, для когось — бажання довести собі, що може. Мене найбільше надихнув чоловік, який сказав: «Твої історії цікаві». І саме тоді я зрозуміла: хочу, щоб мої світи жили не лише в моїй голові, а й у чужих.

 Література — це емоція. Але вона різна:

Фентезі — не тільки цікава подорож героїв, а й складні випробування, які ми маємо й у житті, тільки в іншому світі серед містичних створінь.

Жахи — не лише скрімери, що вискакують зненацька, а й той первісний страх, який рятує нас від небезпеки. Це відчуття, що щось ховається поруч і шепоче про існування холодної старої з косою.

Детективи — не тільки про перемогу блискучого розуму слідчих, а й про причини появи тих «хижаків», які вбивають своїх жертв.

Драма — не лише сльози персонажів і співпереживання читачів, а й відкриття істин, на які ми часто закриваємо очі.

Дарк‑романи — це не лише владний герой і ніжна героїня. Це висока амплітуда переживань, емоційні стрибки, які дарують задоволення. Це карусель, що дозволяє у безпечних умовах прожити сильний рівень адреналіну та насолоди.

І все це манило мене й шепотіло: «Ти можеш про це написати». Так у мене з’явилося багато чернеток, і тепер я поступово редагую та викладаю свою першу книгу.

А що стало вашим поштовхом до письма?