Доброї ночі!

Хочу поділитися з вами моєю завершеною історією, а то писати писала, а так і не анонсувала її. Можливо, хтось пропустив, тож запрошую почитати! Історія писалася до мого улюбленого свята Івана Купала. Колись давно з бабусею і двоюрідною сестрою ми святкували на дачі — збирали сусідів біля річки, плели вінки, стрибали через багаття і співали пісні. Дуже любила це свято. Жаль, вже так не посвяткуєш — бабусі майже 10 років як немає, сестра за кордоном живе. Але пам'ять про ті гарні вечори залишилася. А ви святкували Івана Купала?

Анотація:

Купальська ніч приховує безліч таємниць. Говорять, той, хто знайде квітку папороті, отримає справжнє щастя.

Зоряна шукала не багатство і славу. Їй потрібне було лише щасливе життя з коханим. Але в лісі, де оживає магія, людські почуття можуть відкритися з несподіваного боку. І це призведе до справжнього лиха.

Та тільки коли вода зімкнулась над головою Зоряни, її історія не закінчилася. Почалася нова — історія помсти, яка наздожене тих, хто зруйнував її життя.

І трохи візуалу і цитат до неї.

Я чудово знала ці застереження — ніколи не купайся після заходу сонця в Купальську ніч, інакше нечиста сила затягне тебе на дно. Але ж я не була на дні. Я лежала на берегу.

— Знаю. Але ж я не на дні.

— Але ж ти і не жива, — тихо сказала Світана, нарешті подивившись мені в очі.

Я застигла. Як це — не жива? Адже я дихала, відчувала своє тіло, моє серце билося. Як я можу бути мертвою?

— Ти тепер русалка, Зоряно, — з сумом в голосі сказала Світана, беручи мою руку в свою.

Коли ж сонце почало опускатися за обрій, забарвлюючи небо в тривожний червоний колір, я сховалася за каменем. За півгодини Бажан підійшов до озера. Зупинився. Довго дивився на воду, ніби намагався когось знайти, а потім озирнувся навкруги. Я усміхнулася і мелодійним співучим голосом покликала:

— Бажане! Підійди ближче до води.

Бажан здригнувся й різко розвернувся. Зробив кілька кроків до берегу і знову зупинився.

— Хто це?.. Де ти?

— Невже ти так швидко забув мій голос, любий? — проспівала я, все ще ховаючись за каменем. — А я за тобою так сумувала.

Бажан зблід так, ніби борошном вимазався. Він гарячково озирався, шукаючи ту, хто говорила. І мабуть дуже боявся побачити саме мене.

— Зоряно?.. — навіть голос його тремтів від страху.

І тут я не витримала — підвелася з-за каменю і зробила крок до нього. Бажан закляк на місці. Він дивився на мене широко розплющеними очима і хапав повітря ротом, ніби риба, яку викинули на сушу.

Світана заплющила очі і мелодійно засвистіла — ніби спів птахів поєднався з шелестом вітру в кронах дерев і плачем сопілки.

— Іванко! — гукнула вона, розплющивши очі. — Ходи-но сюди!

В ту ж мить з-за дерев виступила фігура — струнка дівчина, з довгим каштановим волоссям, переплетеним з вербовими гілками і мохом, а її очі яскравого трав’янистого кольору аж сяяли, немов були з дорогоцінних каменів. Вдягнена вона була не менш дивовижно — її довгу сорочку з мішковини обплітали гілки, вона була вкрита мохом і крихітними квіточками незабудок. В руках дівчина тримала чудернацьку гілку верби, яка могла б здатися посохом, якби не була надто тонкою.

Я тихо заплакала, притуливши долоню до губ. Що ж я накоїла? Ким я стала? Я ж ніколи не була злою, а тут холоднокровно вбила двох людей. Підлих людей, винних в моєму вбивстві, але ж і я тепер стала як вони. І чим я тоді краща за Бажана і Жадану? Нічим. І це розривало мою душу на частини.

Я не хотіла бути як вони. Але я стала. І цього не зміниш.

Я щиро вірила, що помста принесе полегшення, адже я бачила, як легко дихається Світані — а вона помстилася всім, хто її згубив, навіть власній матері. Тільки я була іншою. Замість полегшення я отримала лише більшу важкість у грудях — і нести її мені тепер усе моє вічне життя. Помста отруює. Помста — не порятунок. Жаль, що я зрозуміла це надто пізно. І тепер вже нічого не виправити — тільки жити далі з цією важкістю.

До речі, русалка Зоряна з вами не прощається. Її історія вийшла сумною, але це лише передісторія. Я планую продовження — вже повноцінний роман, де вона знайде своє щастя.
Коли? Не знаю.☺️ В мене надто багато ідей в черзі стоїть. І нові постійно генеруються моїм мозком.☺️ Але я обов'язково напишу продовження історії Зоряни, бо вона не завершилися лише її помстою.

Читати: "Помста русалки" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨ТікТок