В сьогоднішньому розділі на полігоні розгорнулося справжнє пекло. Марк переходить усі межі, Блейк холодно спостерігає осторонь, а Кайя... Кайя згадує, що вона взагалі-то Королева Ембрії.

— Це все, на що здатна? — глухо, майже ліниво кинув Марк, проходячи крізь стіну диму. Його долоні дихали чистим білим жаром. — Носити його перстень легше, ніж захищати власне життя, чи не так? Він тебе вибрав за інші послуги.

— Закрий рота, Марку! — огризнулася я, піднімаючи очі, повні люті.

А Блейк, як на зло, мовчав. Він стояв сторонню, склавши руки на грудях, і холодно спостерігав за цим побиттям. Він не допоможе. Я сама за себе. Носити перстень Девіана не настільки складно, як усвідомлювати його вагу.

І хоч я цього не прагнула, але я Королева Ембрії.

— Ембрія слабка, Кайє. І твій чоловік не всемогутній, — Марк наступав, крок за кроком притискаючи мене до краю майданчика. — Ти тут сама. Здавайся!

Тіло нило. Магія тріщала. Але я не здамся. Не після того, що він наговорив.

— Знаєш, Марку, — я кашлянула, стоячи на одному коліні. — Тобі варто боятися не тільки Девіана.

Академія для небажаної королеви.