Він нахабно накрив вузьку долоню своєю, нахиляючись так низько, що його дихання торкнулося її шиї. Ліза напружилася, збираючись уїдливо відповісти, але не встигла.

— Руки прибрав від неї! — голос Влада різанув скальпелем.

Він стояв за кілька метрів, засунувши руки в кишені джинсів, спокійний, як Льодовитий океан, і з такою ж арктичною холоднечею в очах.

— Та годі тобі, Владе, я просто вчу дівчинку, — Артем усміхнувся, але долоню з руки Лізи все ж прибрав.

— Лізо, поклади кий і відійди від столу, — кинув Влад, не змінюючи тону. — Ніякого більярду не буде.

Дівчисько завмерло, а потім повільно повернуло голову. Цей владний тон і непохитна впевненість, з якою він розпоряджався нею, наче своєю річчю, розлютили її сильніше, ніж його розкуті мацання із Сашею, які Ліза спостерігала увесь вечір.

— Відколи це ти вирішуєш, у що мені грати? — вона задерла підборіддя. — Ти мені ніхто.

— Я сказав — підійди до мене.

Його голос став ще тихішим, і це було поганим знаком. Артем, спостерігаючи за цією іскристою суперечкою, вишкірився: з’явився чудовий привід подратувати Вишневецького. Вони на дух не терпіли один одного. Взаємна ненависть була настільки сильною, що при зустрічі хлопці за замовчуванням обирали тактику повного ігнорування. Але сьогодні правила змінилися.

— Більярд і справді надто нудний для такої палкої крихітки, — Артем ковзнув відвертим поглядом по Лізі. — Зіграймо у щось цікавіше.

Він спритно вивудив із відерця з льодом порожню пляшку і з дзвоном поставив її в центр столу.

— Як щодо «пляшечки»? Ризикнеш із нами, ціпонько?

Уся компанія завмерла в очікуванні. Насправді Лізу ніколи не цікавили подібні ігри, а брати за один лише липкий погляд у її бік готові були прибити будь-кого. Та для Влада Ліза була лише прикрою перешкодою, «підлітком», за яким треба наглядати в перервах між вологими поцілунками з білявкою.

Саша стояла поруч із Владом, на її обличчі застигла сповнена зверхності усмішка. Ніхто не сумнівався, що Ліза зараз підібгає хвоста і слухняно відійде вбік, як і наказав «господар».

«Власність, значить?» —  промайнуло в її голові, змушуючи кров кипіти. Бажання вивести Зануду з його хронічної рівноваги переважило і гидливість, і здоровий глузд.

— Зіграю, — видихнула прямо в застигле обличчя Влада. — Які правила?

Темноволоса голова смикнулася в її бік.

— Владе, ходімо, здалася тобі ця... нехай що хоче, те й робить, — Саша потягнула хлопця за руку.

— Пограєш удома в ляльки, зрозуміла? — погляд темно-карих очей вугіллям пропалював у ній дірки.

— Вона не гратиме, — він повернувся до Артема.

— Відчепись. Граю!

— Та годі, бро, розслабся. Дівчинка хоче розважитися. Правда ж, крихітко?

На обличчя Влада набігла тінь, губи стиснулися в тонку лінію. Він ступив уперед і грубо штовхнув Артема в груди.

— Я сказав: без неї.

— Чого ти кипиш? Мені тут натякнули, що солоденька тобі ніхто!

— Стули пельку.

Ліза й кліпнути не встигла, як кулак Влада врізався в обличчя білявцю. Характерний хрускіт і за ним — крик. Артем схопився за ніс, з-під пальців потекли червоні цівки.

— Ти мені ніс зламав, придурку!

— Владе, ти чого?! Це через цю, так? — подружка перелякано витріщила очі, потягнулася до його плеча, але Влад скинув її руку.

Він мовчки дістав хустинку і з огидою витер пальці.

«Ручки замастив, чистюля!» — пирхнула про себе Ліза, але її серце зрадницьки гупнуло вниз, коли вона враз побачила затиснутий у руці Артема ніж.

Із диким гарчанням той кинувся на Влада, і вони з гуркотом повалилися на підлогу. Натовп одразу розступився: одні в жаху відскакували, інші знімали бійку на телефони. Влад швидко перехопив ініціативу, опинившись зверху; кілька разів із силою вдарив руку Артема об кам’яні плити, поки зброя не відлетіла вбік. Він притис супротивника до підлоги.

— Закарбуй собі на яйцях: її — не чіпати, — просичав, і в тих тихих словах було більше загрози, ніж у будь-якому крику. — Щоразу згадуй про це, якщо не хочеш залишитися без "бубонців". Я вважаю, що вони тобі не потрібні, якщо не вмієш тримати лапи подалі від малолітніх.

Влад підвівся, шарпнув Лізу за лікоть і потягнув до виходу.

— Для тебе вечірка закінчена. Годі, нагулялася.

Хто ж знав, що цей зануда вміє так кипіти? Ліза розуміла, що зараз не найкращий час, аби «кусатися». Краще зробити так, як він хоче. Вона була сильно налякана, і залишатися тут більше не мала жодного бажання.

https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183

"Гострі грані кохання" Захоплююча істрорія кохання!