Привіт усім! Я авторка-початківець. Напевно, дехто вже бачив мою книгу, та ніхто не знає моєї історії.Мені було дуже важко почати писати знову. Ще в дитинстві мені сказали, що в мене ніколи це не вийде, а мої вірші та дитячі казки ніхто й ніколи не читатиме. Тоді я спалила все, що створила. Після цього я жодного разу не брала до рук ручку, щоб щось написати.
Але що коїлося в моїй голові весь цей час! Інколи мозок був настільки переповнений, що сюжет сам просився назовні, та я боролася з цим бажанням. Проте тепер, у свої тридцять років, я вирішила спробувати знову.І зараз я знаю одне: я ніколи не перестану писати. Моє життя змінилося, а голова більше не відчувається такою перевантаженою. Я нарешті почуваюся вдома.
Та сьогодні в мене з'явився інший страх. По сто разів на день я запитую себе: «А що, як те, що я пишу, ніхто не читатиме?». Але попри ці думки, я все одно продовжую писати й публікувати нові розділи
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиХочу вам надіслати промінчики підтримки)))
В моєму випадку була аналогічна ситуація) В дитинстві дуже любила вигадувати історії і записувати їх. Але одного дня, мені сказали, що це все дурниці...
Писати покинула майже на 20 років. Але історії в голові ставали все гучніші, їх ставало все більше)
Тому, я також тут) вперше вирішила спробувати)
Бажаю вам успіху!
Іванна Верес, Дякую вам за ваш коментар , і за те що поділились своєю історією. Бачу нас таких багато . Бажаю вам успіху на своєму шляху
Як я вас розумію. Саме через ці страхи втратила багато часу. Почала писати ще в дитинстві, і так само була невпевненість і ніякої підтримки знайомих та, нажаль, і рідних. А потім сім'я, діти, навчання та робота. Звісно немає коли. Ще й соромно, кому воно буде потрібно. І як це не болісно, знову почала писати коли почалася війна. Свого роду схованки від реальності. Сугубо для себе. А потім прийшла думка, що ми не знаємо чи буде завтра, а я так і не спробувала. Ось такий у мене початок. Тож пишіть обов'язково. На каждий твір знайдеться свій читач.
Юлія Куліш, Дякую вам що ділитись своєю історією , боляче чути що і вам прийшлось пережити подібне . Та думаю це зробило нас тільки сильнішими. Під час війни я також почала думати про те щоб почати писати, та довго не могла зібратись із силами .
Бажаю кохання і дітей!
Пацюк Червоній, Дякую вам в мене є чоловік і двоє прекрасних діток.
Ще Микола Гоголь почав той флешмоб!)
Я свої твори загубив, коли віз їх показати. Та коли старша донька була маленька казки вигадував, але нічого не записував. Але що ж тепер.
Женіть той страх подалі! Все одно читач буде. Бо якщо буде цікаво, та прикласти зусилля про себе заявити - будуть й читачі. Чого вам побажаю!
Вадим Сухобрус, Дякую вам за підтримку . І не думала що люди відгукнуться на мій блог.. Приємно що в наш час ще є так багато людей , які зможуть підтримати добрим словом . Це те що потрібно ..
Подібні сумніви притаманні багатьом автрам, і не початківцям теж. У моїй збірці "Давайте напишемо роман" є навіть окремий розділ на цю тему. Наполегливі люди їх успішно долають, чого і вам бажаю. Я заглянула у вашу першу книгу, початок мені сподобався, хоча я побачила кілька негараздів, які можуть заважати просуванню книги на Букнеті. Якщо вас цікавить моя думка і самі ви не впораєтесь, прочитавши методичку, відгукніться, допоможу.
Єва Ромік, Дякую вам за ваш коментар . Прочитаю методичку і спробую розібратись сама , якщо не впораюсь то обовязково попрошу допомоги у вас. Дякую вам що готові допогти .
підтримую)
Вень Чжулун, Дякую за вашу підтримку)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати