Привіт усім! Я авторка-початківець. Напевно, дехто вже бачив мою книгу, та ніхто не знає моєї історії.Мені було дуже важко почати писати знову. Ще в дитинстві мені сказали, що в мене ніколи це не вийде, а мої вірші та дитячі казки ніхто й ніколи не читатиме. Тоді я спалила все, що створила. Після цього я жодного разу не брала до рук ручку, щоб щось написати.
Але що коїлося в моїй голові весь цей час! Інколи мозок був настільки переповнений, що сюжет сам просився назовні, та я боролася з цим бажанням. Проте тепер, у свої тридцять років, я вирішила спробувати знову.І зараз я знаю одне: я ніколи не перестану писати. Моє життя змінилося, а голова більше не відчувається такою перевантаженою. Я нарешті почуваюся вдома.
Та сьогодні в мене з'явився інший страх. По сто разів на день я запитую себе: «А що, як те, що я пишу, ніхто не читатиме?». Але попри ці думки, я все одно продовжую писати й публікувати нові розділи
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк я вас розумію. Саме через ці страхи втратила багато часу. Почала писати ще в дитинстві, і так само була невпевненість і ніякої підтримки знайомих та, нажаль, і рідних. А потім сім'я, діти, навчання та робота. Звісно немає коли. Ще й соромно, кому воно буде потрібно. І як це не болісно, знову почала писати коли почалася війна. Свого роду схованки від реальності. Сугубо для себе. А потім прийшла думка, що ми не знаємо чи буде завтра, а я так і не спробувала. Ось такий у мене початок. Тож пишіть обов'язково. На каждий твір знайдеться свій читач.
Юлія Куліш, Думаю ви маєте рацію багато людей боїться починати ту справу яка їм подобається .. якщо ви почали писати то думаю ви вже маєте право назвати себе письменником.. дякую вам . Успіхів вам у вашій роботі ..
Хочу вам надіслати промінчики підтримки)))
В моєму випадку була аналогічна ситуація) В дитинстві дуже любила вигадувати історії і записувати їх. Але одного дня, мені сказали, що це все дурниці...
Писати покинула майже на 20 років. Але історії в голові ставали все гучніші, їх ставало все більше)
Тому, я також тут) вперше вирішила спробувати)
Бажаю вам успіху!
Іванна Верес, Дякую вам за ваш коментар , і за те що поділились своєю історією. Бачу нас таких багато . Бажаю вам успіху на своєму шляху
Бажаю кохання і дітей!
Пацюк Червоній, Дякую вам в мене є чоловік і двоє прекрасних діток.
Ще Микола Гоголь почав той флешмоб!)
Я свої твори загубив, коли віз їх показати. Та коли старша донька була маленька казки вигадував, але нічого не записував. Але що ж тепер.
Женіть той страх подалі! Все одно читач буде. Бо якщо буде цікаво, та прикласти зусилля про себе заявити - будуть й читачі. Чого вам побажаю!
Вадим Сухобрус, Дякую вам за підтримку . І не думала що люди відгукнуться на мій блог.. Приємно що в наш час ще є так багато людей , які зможуть підтримати добрим словом . Це те що потрібно ..
Подібні сумніви притаманні багатьом автрам, і не початківцям теж. У моїй збірці "Давайте напишемо роман" є навіть окремий розділ на цю тему. Наполегливі люди їх успішно долають, чого і вам бажаю. Я заглянула у вашу першу книгу, початок мені сподобався, хоча я побачила кілька негараздів, які можуть заважати просуванню книги на Букнеті. Якщо вас цікавить моя думка і самі ви не впораєтесь, прочитавши методичку, відгукніться, допоможу.
Єва Ромік, Дякую вам за ваш коментар . Прочитаю методичку і спробую розібратись сама , якщо не впораюсь то обовязково попрошу допомоги у вас. Дякую вам що готові допогти .
підтримую)
Вень Чжулун, Дякую за вашу підтримку)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати