Вчора випадково натрапила на відео про Спарту, і мене досі не відпускає ця тема. Ми часто романтизуємо спартанців, уявляючи їх непереможними героями, але якщо зазирнути глибше — це була справжня антиутопія.
Уявіть собі: хлопчиків у 7 років забирали від батьків у систему, де єдиною метою було виховання ідеального воїна. Вони фактично ставали заручниками власного призначення, не маючи права на нормальне життя, сім’ю чи навіть накопичення грошей (за це в Спарті була смертна кара).
А що ж інші? Поки «громадяни» нескінченно тренувалися для війни, все господарство, фермерство та торгівлю тягнули на собі ілоти — поневолене населення.
І я зрозуміла, що у цій системі не було щасливих. Що чистокровний спартіат, що ілот — обидва були рабами державної машини, де людське життя не вартувало нічого. Дивно, як людство взагалі пройшло через такі епохи і при цьому вижило. Стільки безглуздості в історії, що іноді волосся стає дибки.
Звісно, перша думка автора – це ж ідеальне, похмуре та напружене тло для нового історичного роману. Де на фоні суворих законів спалахує заборонене почуття, яке не має права на існування.
Як гадаєте, чи варто колись спробувати зануритися в такий історичний сетинг, чи краще не трогати спартанців?
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ середньовіччі взягалі будь-де було тяжко жити
Олексій Цапович, Я не говорив, що Спарта відноситься до середньовіччя. Я говорив про те, що в цілому жити в епоху середньовіччя таке собі задоволення і на те є купа причин.
❤️❤️❤️
Справа в тому, що щВаш допис — це чудовий приклад того, як сучасний гуманістичний погляд зіштовхується з античним світоглядом, де щастя мало зовсім іншу природу. Ми звикли вважати щастя суб'єктивним поняттям, яке базується на особистому комфорті, свободі вибору та безпеці, але для спартанця чи самурая воно було невіддільним від виконання вищого обов’язку. Як і японські самураї, для яких достойна загибель на службі господареві була вершиною самореалізації та «прекрасним» фіналом життя, спартанці могли відчувати найвище задоволення від усвідомлення себе частиною непереможної машини, де кожна дія була відточеною до абсолюту, а біль чи самозречення ставали джерелом специфічного дофаміну — гормону перемоги над власною слабкістю.
Тож, якщо ви оберете цей історичний сетинг, це стане унікальною можливістю показати читачеві, що щастя — це не лише про зовнішню свободу, а й про здатність людини знаходити сенс навіть у найжорсткіших межах. Ваш майбутній роман може дослідити цей парадокс: що відчуває людина, яка бачить красу в дисципліні, та чи можливо втримати в собі «іскру» особистості, коли культура вимагає від тебе лише сталевої відданості?
Олексій Цапович, На мою думку, релігія йде за мораллю. Коли зіштовхуються дві різні культури ( Рим і Іудея), то зіштовхуються і різні світогляди. В таких умовах часто народжується щось нове. А популярність християнства у всьому світі, мені здається, зумовлена тим, що можна було припинити багаторічні вендети, відступити від принципу "око за око", коли доводилось вбивати найкращу людину в роду за якогось шибздика з твоєї сім'ї, який сам нарвався, тільки тому, що інакше тебе ніхто не поважатиме. Ну і плюс то християнство, яке розповсюдилось, все-таки доволі відрізнялось від сучасних течій. Аріанство, як на мене, найбільш передавало суть ( і було поширене на території сучасної України), але мало надавалося для державної релігії, тому було заборонено на Нікейському соборі.
цікаво) на цю тему не так вже й багато книг)
Вень Чжулун, так, тема цікава)
діти вищих класів в британії досі так навчаються. а лікург заборонив не гроші, а золото і срібло. щодо щастя, то щось про це стверджувати неможливо, не можна приписувати власні уявлення про щастя людям далекого минулого.
Можна сказати, що Джордж Мартін писав своїх Бездоганних зі спартанців. Він використав і жорсткий відбір хлопчиків, і тактику бою, і навіть знаменитий подвиг 300 спартанців. І ми бачимо, що створений ним світ неймовірно популярний. Тому, чому б і ні?
Олексій Цапович, Повністю згодна з вами. Взагалі, з реальністю ніяка фантазія тягатися невзмозі)
Проте, саме в Спарті краще було б бути жінкою!)
Чому не було щасливих? Мабуть, вони знаходили собі щастя в чомусь іншому.
Агнія Бурне, Хіба царі необмежені? Крім того, він наче чоловік, а ви - ні)
Однозначно варто спробувати! Ви дуже влучно розставили акценти: Спарта — це дійсно готова антиутопія минулого, де за ширмою військової величі ховалася трагедія окремої людини. Конфлікт особистості й безжальної державної машини — це класичний, але завжди потужний рушій для сюжету. А якщо додати туди лінію заборонених почуттів на тлі суворих законів, вийде неймовірно глибока та напружена драма. І ще одне, по собі скажу: якщо вже якась думка в голову залізла, то буде там ворушитися, поки на папері текст не з'явиться. А Вас ця тема, судячи з допису, дуже зачепила. Творчого натхнення Вам!❤️
Агнія Бурне, Мені також це подобається♥️♥️♥️
Це буде дуже цікавий роман. Людина завжди залишається людиною, із своїми почуттями, хвилюваннями, внутрішним миром. Я не вмію писати історичні романи та читаю із задоволенням.
Юлія Куліш, ☺️ дякую
Я б ніде в Стародавньому Світі не хотіла б жити. А жінкою тим більше. Звичаї диковинні повсюди. Нам важко зрозуміти тих людей. Може, для них це було норм. Багато з того, що ми знаємо про Спарту — це міф. Наприклад, не було знайдено археологічних доказів вбивства «неповноцінних» дітей. А історичні джерела, які ми маємо, той же Плутарх, написані не спартанцями, а нерідко афінянами (Афіни зі Спартою ворогами були, якщо що). Щось могло бути надто гіперболізовано, аби виставити спартанців таким собі поганцями античного світу. В наш час багато чого романтизується, щоб не мало. Наприклад, вікінги. По суті організовані бандити, які нападали на приморські поселення. Так що все не так просто, як здається.
Дієз Алго, ахаха, я уявляю це))) ну наскільки я зрозуміла що в Афінах на той час ходили монети з дорогоцінного металу, а тут прутики з заліза, тут не те що возом не дати, а взагалі закрита фінансова екосистема ніким не визнана умовно кажучи
Дарма. В порівнянні з іншими полісами у вас там було б найбільше прав та свобод, ну, як на той час)
Олексій Цапович, я думаю, що у порівнянні з іншими так, в той час як перси тягнули з собою гарем на війну, спартанка була відносно вільною і самостійною, але все рівно жити в такому сіспільстві думаю було не легко
Кожному своє. І свій жанр по своєму прекрасний. Історичний сетинг це не моє. Тому вирішувати лише вам.
Крісті Ко, дякую, я взагалі під настрій різні жанри читаю, якогось особливо улюбленого не маю. Просто тема видалася цікавою
Думаю вам варто спробувати, адже таке поєднання як на мене буде дуже цікавим ❤️
Агнія Бурне, Я теж ❤️❤️❤️
Я колись любила фільми про них дивитись. Можете спробувати написати
Ulyana Summers, я колись серіал якийсь дивилася, але він мені щось не зайшов і на тому все закінчилося, але вчорашнє відео виявилося дуже цікавим
О, треба трогати! Ще й як! Бо ж всі цікаві історії завжди будуються на конфліктах (внутрішніх і зовнішніх). я особисто таке люблю))
Агнія Бурне, Підтримую)))
Це супер тема для розвінчування колективного міфу. В радянських підручниках зі зрозумілих причин спартанцями захоплювались - адже це був прообраз СССР.
В т ой час як інші грецькі міста регулярно засновували нові колонії, заселяючи острови і узбережжя - спартанці завоювали родючу долину Мессени. Населення якої перевищувало за кількістю спартанців. Це фактично вбило культуру Спарти - бо відтоді все чоловіче населення могло бути тільки воїнами ( щоб тримати рабів у покорі). Мистетство, ремісництво, торгівля - ніт. Так, жінки мали більшу свободу, ніж в Афінах - тому що потрібно було управляти маєтком, керувати ілотами і навіть придушувати повстання, якщо чоловіки не могли вчасно прийти на допомогу ( спартанок вчили володіти зброєю). Спартанка могла народити від раба чи від іншого чоловіка - і це не вважалось ганьбою. Головне - здоровий воїн для країни. З іншого боку, її власний чоловік міг привести молодшого товариша з цією метою - для здорового нащадка.
Дієз Алго, почитаю про Арістомена, ви мене зацікавили цією темою ще більше)
Як на мене, все залежить від натхнення) І, зокрема, може бути цікавим більша самостійність та залученість жінок у суспільство, ніж, наприклад, у Афінах, де жінка не могла вільно розпоряджатися майном та брати участь у публічних заходах. Тож для жінок тогочасна Спарта була помітно вільніша, ніж для чоловіків.
Агнія Бурне, ☀️
Це цікава тема для творчості, але жити в Спарті я б теж не хотіла)
Любисток, хах, та да, зручніше читати про них, ніж там жити)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати