Всім привіт!

Запрошую до оновлен двох книг.

✨✨✨

— Я беру паузу, — упівтону відповідаю.

— Міє, ти не можеш... Це просто неприпустимо, — гримає юнак, а тоді, нахилившись ближче до мене, тихіше кидає: — Ти хоч розумієш, що тебе за це можуть відрахувати...

Це попередження мене ані краплі не лякає. Навіть при тім, що я чудово розумію: мажор має рацію. Наставниці заїлися на мене за мою відмову. Тепер можна чекати чого завгодно. Заглядаю в очі Боярського і холодно відмахуюся.

— Мені байдуже, — різко підводжуся і, згори вниз глянувши на свого співрозмовника, без емоцій додаю: — Пошукай собі когось іншу.

Роблю крок, аби піти, як раптом моє зап’ястя опиняється в гарячій долоні, яка легенько стискає його. Збентежено зиркаю на наші руки, і в цей момент піднімається Костянтин. Тепер він дивиться на мене згори вниз.

— Міє, ти не можеш відмовитися...

Його голос звучить низько, з легкою хрипотою, і, може, це дивно, але в ньому проскакує прохання. Але я вже все вирішила. І ніколи не погоджуся на те, чого не хочу.

— Боярський, я погодитися не можу.

Танго для мажора

✨✨✨

Але він, схоже, мене не впізнав, бо всміхається своєю чарівною посмішкою. І це не дивно, як же тобі впізнати, коли я в комбінезоні і кепці була, з гайковими ключами в руках, а сьогодні одягнена у вечірню сукню. 

Доки я веду внутрішній монолог, Мартин посміхається і представляє сина: 

— Знайомтеся, мої любі красунечки, це мій син — Мурат Даманський та його чарівна супутниця Нінель. 

Наші з Муратом погляди зустрічаються. Але він поводиться холодно, мама потискає йому руку та його Нінель, а я поступаюся назад. Щось не маю бажання тиснути руку цьому нахабі. Він тоді всім нам нерви прасував, собака така. 

— Що ж, мої рідні, якщо ми вже познайомилися, то годі тут стояти. Ходімо до закладу, — запрошує всіх Мартин, чим буквально рятує мене.

Дика фурія для магната

♥️♥️♥️